Хай світло від свічки у небо летить
Хоча б одну душу зігріє в цю мить
Щоб душа ця загублена спокій знайшла
І у вічність до Бога вона відійшла..
Свіча мільйонів замордованих голодною смертю погасла в далекому 1933 році. Ми ж з вами можемо запалити свічку тільки для світлої пам’яті – щоб зігрілися душі убієнних голодом та політичними репресіями.
Третій тиждень листопада кожного року в нашій країні – поминальний по жертвах імперських насильств над українцями, в тому числі і Голодомору 1932-1933 років.
25 листопада, в День пам’яті, кожен свідомий українець запалить на підвіконні свою “Свічу пам’яті”, щоб її бачили зорі – душі померлих.
Досі не віриться, що в Україні, – житниці всієї тодішньої радянської імперії, – раптово зник хліб і люди залишилися без зернини.
Як можна забути, що без стихії, без засухи, без війни – в самому центрі цивілізованої Європи, в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей? Ні не забудемо!
Пам’ятаймо, що зимою 1932-1933 року помирало в Україні 17 чоловік на хвилину, 25 тисяч – щодня. За 10 місяців Україна втратила майже чверть свого населення.
Саме з цієї нагоди в районній дитячій бібліотеці провели годину пам’яті “Людської пам’яті мости” та оформили книжкову виставку-факти “Не маємо права забути”. Захід розпочався відео-презентацією про Голодомор. Прозвучала молитва хлопчика.
Ведучі заходу Бойчук З.С. та Лазарюк Я.С. ознайомили присутніх з історичними фактами та спогадами про страшні, голодні роки на Україні – про штучний голодомор, як один із найжахливіших способів нищення народу.
Про цю страшну трагедію розповіла, а також презентувала відео-ролик “Україна пам’ятає”, вчитель історії Сторожинецької гімназії Світлана Станіславівна Войцицька. Присутні на заході учні 6 класу Сторожинецької гімназії запалили свічки пам’яті та вшанували хвилиною мовчання. На закінчення прозвучала пісня “Свіча” О. Білозір.
Джерело: бібліотекарі Сторожинецької районної дитячої бібліотеки Бойчук З., Лазарюк Я.
