Сьогодні, 16 січня, з ініціативи тих, хто пройшов 242-денне пекло в Донецькому аеропорту, вшановується пам’ять загиблих при його обороні. За офіційними даними, в боях за летовище загинуло більше 200 українців.
За безстрашність, мужність та героїзм захисників Донецького аеропорту називали “кіборгами”. Одним з сотень, хто поклав життя на оборону цього плацдарму, був наш краянин, Народний Герой Володимир Бузенко.
Володимир проживав у селі Великий Кучурів, був депутатом сільської ради. Він служив у складі 80-ї окремої аеромобільної бригади – 3-й батальйон, 7 рота. Вова був кулеметником, мав позивний “Італьянець”. Пізніше його перевели до 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї десантно-штурмової бригади. 6 січня 2015 року вони прибули до Донецького аеропорту.
Останній раз Володимир виходив на зв’язок з нового терміналу Донецького аеропорту 19 січня 2015 року зранку. Обвал стався того ж дня в обідній час. Після того Вову довго шукали, однак його не було ніде – ні в списках живих, ні в списках поранених, ні в списках полонених, ні в списках загиблих… Родичі до останнього сподівалися, що його знайдуть живим…
20 січня 2015 року під час масованого обстрілу 26-річний буковинець Володимир Бузенко загинув.
До грудня 2016 року батьки відмовлялися вірити в те, що їх син загинув, оскільки від Вови залишилися лише фрагменти… Двічі проводили експертизу ДНК – у Запоріжжі та Дніпропетровську.
Коли ж вони все-таки вирішили поховати сина, виникли незрозумілі бюрократичні перешкоди. Родині у військкоматах та військовій частині не змогли пояснити, які документи потрібні для поховання, де їх шукати… Відтак поховання затягувалося. 3 листопада 2015 страждань не витримало серце батька Володимира – він помер, так і не провівши в останню путь свою кровинку…
Поховали кіборга Володимира Бузенка 1 грудня 2015 року у Великому Кучурові. В дощовий та похмурий день віддати шану герою прийшли сотні людей.
Труну з тілом бійця з дому до церкви і з церкви на кладовище несли на руках його бойові побратими. Від центру села до церкви учні Великокучурівської школи організували живий коридор Герою – зі свічками, лампадками та живими квітами. Поховали Вову на місцевому цвинтарі поруч з могилою батька, який не дожив до цього дня… У Володимира залишилась мати, дві сестри та брат. Власну сім’ю Володя створити не встиг…
Бійці, що воювали разом з Володимиром, розповіли, що він був безстрашним воїном, нещадним до ворога, завжди був попереду. Він був справжнім другом і хорошою людиною.
13 січня 2016 року депутатами Великокурівської громади було прийняте рішення перейменувати вулицю, яка веде від початку села з боку Тисовця до Тракторної бригади, на вулицю Володимира Бузенка. Символічно, що ця вулиця пролягає і біля кладовища, де похований Герой-кіборг поруч зі своїм батьком…
Вулицю Параски Олійник, яка веде від вулиці 28 червня (а нині вже Володимира Бузенка) біля кладовища до будинку, де жив Володя, перейменували на провулок Володимира Бузенка.
Через три дні, 16 січня 2016 року, Президент України Петро Порошенко особисто вручив посмертний орден “За мужність” ІІІ ступеня матері Кіборга, Марії Бузенко.
Тоді ж заступник керівника Головного департаменту з питань національної безпеки та оборони Адміністрації Президента України Микола Ксюк пообіцяв пані Марії звернутися з запитом до Міністерства оборони України щодо можливості присвоєння Володимиру звання Герой України. В необхідності присвоєнні високого звання кіборгу Володимиру Бузенку вже давно переконували його бойові побратими, друзі та односельчани.
В Великокучурівській громаді неодноразово проводилися вечори пам’яті за загиблим Героєм, на яких були присутні і великокучурівці, учасники бойових дій, представники райвійськкомату, керівництво району.
2 серпня 2016 року, на плацу військової частини А0264, під час урочистостей з нагоди Дня високомобільних десантних військ, матері Володимира Бузенка вручили посмертну відзнаку сина – “За оборону Донецького аеропорту”.
Тоді пані Марія розповідала: “Коли він потрапив туди, був такий день, що там було найстрашніше. Він був веселим, не боявся нічого. Казав, що хлопці повинні захищати свою родину, свою землю, тому треба йти вперед, щоб був мир на землі. Я вважаю, що мій син заслужив звання Герой України. Але я все одно чекаю свого сина і буду чекати. У нього 28 липня, у День Святого Володимира, був День Народження, йому мало б виповнитися 28 років…“.
1 вересня 2016 року у Великокучурівській ЗОШ І-ІІІ ст., у якій навчався Володимир, урочисто відкрили меморіальну дошку загиблому кіборгу-Герою, увіковічнивши пам’ять про подвиг героїчного захисника України.
Пам’ятна дошка виготовлена з граніту. На ній зображено фото Володимира – він дивиться на нас своїми світлими очима, немов живий… Під світлиною підпис: “Тобі, Україно моя, і перший мій подих, і подих останній тобі…”. На дошці – напис: “У цій школі навчався Бузенко Володимир Петрович. 28.07.1988-20.01.2015 р. Наш Герой-земляк, який поліг смертю хоробрих, виконуючи військовий обов’язок по захисту цілісності України і вічно житиме в наших серцях. Слава Герою!”.
Напередодні Дня Незалежності в 2016 році під стінами Великокучурівської школи встановили великий банер з фотографією Володі. На синьо-жовтому фоні з колосками пшениці напис великими літерами: “Слава та шана Герою! 26 років, кіборг, позивний “Італьянець”. Віддав життя за незалежність України! Буковина пам’ятає Тебе, Володимире!”.
Наприкінці 2016 року в місті Краматорськ відбулася церемонія нагородження відзнакою “Народний Герой України”, яку вручала Народна артистка України, Герой України Ада Роговцева.
До нагороди представляли 12 воїнів з усіх куточків нашої країни. Двох нагородили посмертно і відзнаки вручили родинам. Серед номінантів була Марія Георгіївна Бузенко – мати загиблого Героя-кіборга Володимира Бузенка.
Тоді представляв загиблого Володимира до посмертної нагороди Віталій Любенко, командир роти, в якій служив Герой. Його, пораненого, разом з чотирма бійцями,Володимир колись виніс буквально на руках з палаючого аеропорту, тим самим врятувавши йому життя.
28 лютого 2017 року сесією Великокучурівської ради одноголосно було прийнято рішення встановити на могилі Володимира Бузенка пам’ятник за бюджетні кошти.
14 жовтня 2017 року в Великокучурівській ЗОШ І-ІІІ ст. відкрили “Музей бойової слави”, основна частина якого присвячена Володимиру Бузенку, а зараз тривають громадські обговорення щодо перейменування навчального закладу на честь кіборга-Героя.
1 червня 2017 року на кладовищі села Великий Кучурів, через півтора року після похорон, відбулося допоховання останків загиблого Вови – у морзі в місті Дніпро виявили шматок його обгорілої ноги… Разом з рештками кіборга привезли і його берець, який родина віддала в шкільний музей.
Пам’ять про нашого Героя Володимира Бузенка вічно житиме в наших серцях!
Галина Єреміца
