Увага до маленьких деталей, які прямо не впливають на результати, вирізняє професіоналів від любителів, патріотів від популістів, практиків від бездіяльних теоретиків. Зараз модно “бити себе в груди” та декларувати всебічне сприяння та підтримку учасникам АТО та членам їх сімей.
В районній друкованій пресі ми постійно бачимо гучні слова, що треба шанувати пам’ять загиблих воїнів, які віддали своє життя за незалежність нашої держави в кривавій бійні на Сході України. Ми чуємо заклики до підтримки бійців АТО, їх родин та особливо родин загиблих.
Кожен захід, який проводиться на офіційному рівні, починається хвилиною мовчання. Скільки разів ми обіцяли родинам загиблих учасників АТО пам’ятати подвиг їх чоловіків, синів, братів?
В Сторожинці біля Майдану Незалежності встановлена велика пам’ятна дошка з портретами героїв Небесної сотні та портретами наших земляків, які загинули на Сході України. Небайдужі громадяни підтримують чистоту та порядок, там завжди горить лампадка. Люди пам’ятають своїх героїв. Та чи пам’ятають про них ті, хто виготовляв та встановлював пам’ятні портрети хлопців з Сторожинецького району?
Тут, на мирній землі, де немає війни, ми не можемо зробити прості, елементарні речі. Дуже прикро сьогодні бачити, що світлини знаходяться в жахливому стані. Проходячи мимо, вже майже неможливо показати дітям наших земляків, що загинули, захищаючи Україну.
Напевно хтось думає, що повернеться совкова “Дошка пошани” і скоро інші лиця заблискотять з високоякісних позолочених рамок, надруковані на відмінному якісному глянцевому папері?
Іван Собот
