росія вирішила вивести з території анексованого Криму десять винищувачів після вибухів на аеродромі Саки під Новофедорівкою. Про це повідомляє видання Business Insider із посиланням на секретний звіт НАТО, який, як стверджує видання, опинився у розпорядженні редакції. Тоді, за інформацією Reuters, удар по летовищу вивів з ладу більше половини бойових літаків морської авіації Чорноморського флоту росії. Наразі, згідно з звітом, з території півострова росіяни вивели шість винищувачів Су-35 та чотири перехоплювачі МіГ-31. При цьому росія збільшила кількість своїх тактичних ракет класу “земля – повітря” на півострові, щоб відобразити наступні атаки безпілотників України.
Керівник військових програм безпеки Центру глобалістики “Стратегія ХХI” Павло Лакійчук в ефірі “Настоящего времени” проаналізував, що можуть означати такі перестановки військової техніки.
— Те, що росія веде з Криму літаки, якось змінює ситуацію на фронті?
— Ситуацію на фронті змінює те, що Збройні сили України чи не Збройні сили України знищують у Криму ворожі літаки та боєприпаси. На черзі гелікоптери та командні пункти. Це змінює ситуацію.
Вибухи в Новофедорівці практично знищили всю штурмову та бомбардувальну авіацію та розвідувальну авіацію Чорноморського флоту росії. Удари були нанесені за Гвардійським, Бельбеком. І те, що зараз з аеродрому Бельбек перелітає на материк вже друга порція літаків – спочатку було шість одиниць, потім ще 10 – може свідчити про те, що росіяни остерігаються – як мінімум – і не гарантують безпеку базування своєї авіації, яка бере участь в операції на території України у Криму. Але говорити про те, що з Криму відлітає вся російська авіація, я не став би.
Треба розуміти, що Бельбек – це найбільший авіаційний вузол авіаційних сил росії у Криму, який забезпечує все угруповання сил на півдні України протиповітряною обороною та винищувальним прикриттям. Якщо із 30 літаків близько 10 перемістилися на материкову частину України – це можуть бути планові польоти. Водночас, це може бути і з метою збереження найважливіших машин, з метою убезпечити їх від ударів України.
Але те, що МіГ-31 відлетіли з Бельбека, – це свідчить про те, що з Чорного моря “Кинджали” стріляти по нас вони вже не зможуть. Але це не означає, що вони не будуть застосовувати цю зброю, наприклад, зі східного спрямування.
— А чому вони не можуть завдавати цих ударів, вилітаючи, наприклад, з аеродромів на території росії?
— Безперечно, вони можуть завдавати ударів і з аеродромів на території Росії, і з аеродромів через територію Білорусі.
— Вони ж завдають цих ударів з літаків із акваторії Чорного моря. Але злітати вони можуть і з інших місць?
— Безумовно, питання стоїть підлітком до місця пуску, це попереднє виявлення мети. Наприклад, той самий “Кинжал” – це надзвукова балістична ракета, і засобами ППО виявити її дуже складно. І такого типу ракети слід виявляти на носіях. Тобто зліт носія, переміщення носія до району пуску ракет, пуск – і тоді засоби ППО досить ефективно виявляють ці засоби ураження. Чим менша ймовірність зафіксувати зліт і переміщення носія ракетної зброї, тим складніше впоратися з наслідками удару.
— Американський Інститут вивчення війни пише, що росія нібито сформувала третій армійський корпус та перекидає його до України. Що це означає? Що таке “третій армійський корпус”? Чим вона відрізняється від інших формувань російської армії, які вже займають територію України?
— Говорити про третій корпус поки що зарано. Фактично бойові дії проти України давно на сході нашої країни з території окремих районів окупованих Донецької та Луганської областей вели два угруповання сил, переважно укомплектовані колаборантами та мобілізованими жителями Донбасу – це перший і другий армійський корпус. Перший армійський корпус діяв із території так званої “ДНР”. Другий корпус – з території так званої ЛНР. Обидва ці корпуси, природно, фактично входили до складу Збройних сил російської федерації і підпорядковувалися Південному військовому округу.
Третій армійський корпус – третій армійський корпус у складі Південного військового округу [рф]. Він наступатиме, мабуть, зі сходу, а можливо, і з півдня. Куди рушать ці сили – теж поки що остаточно не дуже зрозуміло, бо багато джерел говорять про переміщення в Ростовську область і далі на схід, на Донбас, з метою “звільнення” Донецької області. Є інформація і про перекидання частини сил через Крим на південь нашої країни, де росіяни перебувають не в самому завидному становищі, – на херсонському напрямку. Тому я не поспішав би з анонсом можливих бойових дій цього нового формування. Та й наскільки воно нове – також питання.
— Чому окремо виділяють саме цей армійський корпус? Чим він відрізняється від тих формувань, які не лише воюють на території Донецької та Луганської областей та воювали там останні вісім років, а тих формувань, що наступали на Київ, захоплювали Херсон?
— Так, загалом, нічим. Суть зводиться до того, що ті батальйонні тактичні групи, які ведуть бойові дії на нашій території, зводяться в тимчасові з’єднання під єдине управління та єдину систему забезпечення у перелічені вище армійські корпуси Донбасу, а також [туди входять] угруповання сил різних військових округів з Півночі, з Далекого Сходу; з Центральної Росії.
Армійський корпус – це управлінський орган, і які підрозділи до нього увійдуть – говорити дуже складно. У принципі, дані розвідки у нас є за тими частинами, які перекидаються зараз із російської території ближче до наших кордонів і братимуть участь у бойових діях, і тим частинам підрозділів, що формуються та переформовуються на сході. Грубо кажучи, виходить додатковий орган управління силами біля ОРДЛО. Таким чином росіяни спробують сформувати звідти три головні напрямки удару. Хоча я маю сумніви, що в них щось вийде.
— Ми бачимо всі ці нові відео з технікою, що перекидається. Ви розумієте, їх зараз перекидають в Україну для оборони чи таки для переходу до нового наступу?
— Концептуально резерви перекидаються, як правило, з метою наступальних дій. Але не завжди плани командування збігаються з реальною обстановкою на театрі бойових дій, і ці резерви доводиться використовувати зовсім з іншою метою, ніж вони передбачалися. Наприклад, зараз проти України на півдні та на сході воюють три бригади морської піхоти. Морські піхотинці – це підрозділи, призначені щодо висадки морських десантів. Теоретично вони мали висадитися під Одесою. Зараз за шість місяців перемололи вже дві третини того угруповання морської піхоти, яке було в Росії, на полях Херсонщини та Донеччини. Ось те саме стосується і нових стратегічних резервів. Що хочуть шойгу та путін – це одне. А як розвиватимуться бойові дії – це зовсім інше.
— Руслан Левієв вважає, що зараз ні росія, ні Україна не мають сил для просування на фронті: Росія не має особового складу, Україна не має достатньої техніки. Ви погоджуєтесь з цією оцінкою?
— Тільки частково. Коли проводиться подібна оцінка, оцінюються ті сили та засоби, які задіяні безпосередньо під час бойових дій. Не враховуються стратегічні резерви, які формуються у тилу та будуть задіяні надалі. У принципі, розгортання третього армійського корпусу у росіян – це, як ми бачимо, розгортання підрозділів і частин накопичених стратегічних резервів для спроби перелому ситуації. Україна також має певні стратегічні резерви. Коли і як вона їх задіє, я можу лише припускати.
— Україна багато разів анонсувала контрнаступ. Ви можете зараз припускати: воно взагалі буде?
— Я говорив і говорю про те, що тактика Збройних сил України, мабуть, від початку бойових дій відрізняється від тієї тактики та стратегії пострадянської, до якої ми звикли, напрацьованої в період Другої світової війни, – це коли великі танкові клини здійснюють прориви. проводяться масовані артилерійські підготовки, вогняний вал тощо.
Насправді українські збройні сили зараз намагаються діяти за тактикою війни старшого покоління, 3+. І ті артилерійські та ракетні удари, що завдаються на всю глибину побудови сил противника, – це в принципі і є така форма наступальних дій.
