Статтею 43 Конституції України закріплено право кожного громадянина на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на працю в Україні реалізують переважно шляхом укладання трудового договору між працівником та роботодавцем.
Відповідно до норм трудового законодавства України, надання послуг та виконання робіт особою може здійснюватися на підставі як трудових договорів, так і договорів цивільно-правового характеру (цивільно – правових угод). Схожість трудових та суміжних з ними цивільно-правових угод, пов’язана з тим, що вони регулюють подібні правовідносини.
Трудовий і цивільно-правовий договори по-різному укладаються, змінюються, розриваються та створюють відмінні один від іншого правові наслідки. Тому трудовий договір слід відрізняти від договорів цивільно-правового характеру: договору підряду, договору доручення, авторського договору та інших цивільно-правових угод, реалізація яких теж пов’язана із трудовою діяльністю фізичних осіб.
Зазвичай трудовий договір укладають у таких випадках, коли роботодавцеві необхідно, щоб виконувалася робота за певною посадою чи спеціальністю. І як правило, ця робота роботодавцю потрібна на постійній основі. А цивільно – правову угоду на виконання робіт чи надання послуг частіше всього укладають коли такі роботи або послуги носять разовий характер.
Чинне трудове законодавство забезпечує особі, яка працевлаштовується на роботу за трудовим договором, певні гарантії. Так, роботодавцю забороняється необґрунтовано відмовляти особі у прийомі на роботу; не допускається будь-яке пряме або непряме обмеження прав або встановлення переваг під час прийому на роботу з обставин, не пов’язаних із діловими якостями працівника (недопущення дискримінації).
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою про що вноситься запис до трудової книжки про прийняття на роботу.
Працівник бере на себе обов’язок виконувати чітко визначену роботу з відповідними умовами праці, підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку, отримує заробітну плату з якої сплачуються внески на загальнообов’язкове державне пенсійне (соціальне) страхування.
Також працівник має право на щорічну відпустку та інші трудові й соціально-побутові пільги та переваги, так би мовити повний «соціальний пакет».
На відміну від трудового договору, цивільно – правова угода є угодою двох або більше осіб стосовно встановлення, зміни або припинення цивільних прав і обов’язків. Цивільно-правова угода – це будь-який вид до¬говору, що укладається відповідно до вимог не трудового, а цивільного законодавства.
Якщо під час укладання трудового договору працівник зобов’язаний пред’явити трудову книжку і паспорт або інший документ, що посвідчує особу, а у випадках, передбачених законодавством, – також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи, то для укладання цивільно-пра¬вової угоди достатньо пред’явити паспорт, який посвідчує особу. Предметом цивільно-правових відносин є сам результат праці. Тому цивільно – правові угоди застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Характерною відмінністю цих видів договорів є те, що в договорах цивільно-правового характеру має місце рівність сторін. У трудовому договорі переважають відносини підпорядкування працівника роботодавцю.
Працівник, який працює за цивільно – правовою угодою, не має зазначених соціальних гарантій порівняно з особою, яка працює за трудовим договором.
В умовах реформування оплати праці викликає глибоке занепокоєння той факт, що окремі роботодавці свідомо ігнорують сплату податків і зборів укладаючи з працівниками договори цивільно – правового характеру, видаючи працівникам зарплату готівкою, з якої не здійснюються відрахування єдиного соціального внеску, що в свою чергу призводить до відсутності у працівника в подальшому права на пенсійне забезпечення.
Тому, вважаємо за потрібне закликати громадян враховувати, що у випадку роботи за цивільно – правовою угодою їх права та інтереси як фактичних виконавців залишаються соціально незахищеними, а також ставиться під загрозу їх належне пенсійне забезпечення в майбутньому.
Джерело: Сторожинецький сервісний центр ГУ Пенсійного фонду України у Чернівецькій області
