Чи буде квітень, як завжди
Дарунком весняної здоби.
Чи власним іменем біди
Ми назвемо його Чорнобиль?
Такими рядками розпочався виховний захід у 7-А класі Зруб-Комарівської ЗОШ І-ІІ ступенів, який підготувала та провела класний керівник Біньовська Марія Миколаївна.
26 квітня 1986 року сталася одна з найвідоміших в історії техногенних катастроф – аварія на Чорнобильській АЕС. Масштаб трагедії був жахливий. Вона торкнулася не лише України, але й усієї Європи: страшним радіоактивним дощем по світу розлетілися хвороби і смерть…
Тридцять три роки минуло, швидко летить час, проте відлуння катастрофи на ЧАЕС нікуди не зникло: це і ті чорнобильці, які все ж таки вижили у війні з «мирним атомом», а тепер «сидять на ліках»; це спустошені Прип’ять і Чорнобиль – міста-примари, що ще довго наводитимуть жах своєю невидимою небезпекою. За ці роки про Зону зняли багато фільмів, випустили не одну комп’ютерну гру, до АЕС возять туристів…
Захід був присвячений тим трагічним дня, які залишили трагічний слід у житті українського народу та інших держав. Наслідки цієї трагедії тривожать нас і зараз. Чорнобиль – це вже історія України, тому дітей треба навчати вболівати за минуле своєї держави, сприймати її такою, яка вона є, до того ж формувати загально розвинену людину, що буде протистояти злу, насильству, несправедливості та руйнуванню навколишнього світу; розвивати в учнів потребу будувати, створювати, відроджувати заради України; виховувати почуття сприймання чужого болю як свого, загальнонародного горя – як особистого, почуття любові до людини, до землі, до держави; виховувати почуття поваги і пам’яті до трагічних сторінок України.