Україна провела найбільший обмін військовополоненими з початку повномасштабного вторгнення Росії на українську територію. З російського полону вдалося звільнити 215 українських захисників включно з 10 іноземцями, які воювали в Збройних силах України і захищали Маріуполь. Обмін вдалося здійснити за посередництва президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана та президента США, які звернулись також за допомогою принца Саудівської Аравії Мухаммеда ібн Салмана.
Пригадуєте отой несподіваний візит Джо Байдена у Саудівську Аравію? Офіційно говорили про збільшення експорту нафти та газу в Європу, проте Байден не забув і про полонених захисників “Азовсталі”.
Протягом чотирьох місяців нонстоп тривали переговори на різних рівнях. Була створена неформальна оперативна група, куди увійшли представники України (працівники спецслужб, дипломати, інші досвідчені у питаннях обміну експерти). В переговорах брали участь і представники різних рівнів інших держав.
Серед основних умов договору було звільнення усіх командирів з числа захисників “Азовсталі”. Це командири полку “Азов” на чолі з Денисом Прокопенком (Редісом) і 36-ї окремої бригади морської піхоти, яку очолює Сергій Волинський (Волина), 10 іноземних добровольців з США, Великобританії, Марокко й Ізраїлю, які уклали контракт з ЗСУ. Доповнювали цю гупу так звані “смертники” – полонені, яким були винесені “суддями” так званої ДНР. Решта, 200 бійців за узгодженим з Росією списком.
Таким чином 5 командирів з числа захисників “Азовсталі”: Денис Прокопенко (Редіс), командир 36-ї окремої бригади морської піхоти Сергій Волинський (Волина), Святослав Паламар (Калина), полковник Національної гвардії Денис Шлега i Олег Хоменко були доправлені в літаком в Туреччину. (Такими були вимоги Росії). 10 іноземців вилетіли до Саудівської Аравії, 200 військовополонених було доправлено у Чернігівску область, де відбувся їх обмін на Віктора Медведчука і 55 російських офіцерів “важняків”. Медведчук став ключовою умовою цьго обміну.
Тепер про наших в Туреччині. Вони знаходяться в хороших умовах, забезпечені всім необхідним, їх можуть відвідувати рідні, а от друзі, лише за згодою самих бійців.
Чому Росія вимагала їх екстрадикції в Туреччину? Росія боїться, що вони повернуться на поле бою. Тому наші хлоці диже засмучені цією обставиною. До речі, хлопцям рекомендовано не давати інтерв’ю журналістам, навіть якщо ті є їх друзями і побратимами. Друга обставина. Ці хлопці є сумволом незламності України. Росія так довго вела пропаганду, що вона веде війну не з українським народом, а воює з “нацистами” полку “Азов” і тут раптом віддати їх напряму в Україну – цебуло б потужним ударом по російській пропаганді.
Наразі, не густо. Але деякі хлопці самі планують написати книгу про те, як гартувались бійці з “Азовсталі”.
Що буде з рештою полонених? По обидва боки кілька тисяч військовополонених. В Україні кількість російських військовополонених зростає з кожним днем. ООН пропонує формулу обміну “всіх на всіх”. І так воно буде!
Ростислав ДЕМЧУК, журналіст-міжнародник (Брюссель, Бельгія)
Для БукІнфо (с)
