Не так давно у центрі мікрорайону облаштували майданчик для відпочинку наших дітей. На ньому для малечі різного віку встановили безліч функціональних споруд, які розфарбували різними кольорами.
Без перебільшення можна сказати , що майданчик став своєрідною окрасою нашого міста. Приємно було спостерігати тут веселі ігри задоволеної дітлашні. Але вже через півроку частинами поламали штахетник, пошкодили гойдалки, почали розбирати вітряк та машину, а далі процес лише наростав.
Хто ж ці варвари, які не тільки нічого самі не вклали у благоустрій міста, але і не цінять того, що зробили для їх же блага інші краяни?
На жаль, це теж жителі нашого міста: школярі та дорослі, що використовували майданчик не для активного відпочинку, а для інших, не зовсім пристойних, цілей. Вже декілька разів міськрада організовувала ремонт огорожі та ігрових споруд, проте в кінцевому рахунку руйнівні тенденції все ж перемогли.
Отож і виникають питання: “У чому причина подібного варварства?”, “Можливо ми щось робимо не так?”, “Можливо не так виховуємо наших дітей у сім’ї та в школі?”
На мою думку, занадто опікаючи своїх дітей, ми не залучаємо їх до виконання посильних трудових обов’язків. При цьому самі себе виправдовуємо тим, що, мовляв, вони ще встигнуть напрацюватися. Не привчаємо шанувати чужу працю. Та й самі, спостерігаючи за подібними діями підлітків, не тільки не робимо їм зауваження, але й часто-густо відвертаємо очі вбік, ніби нічого і не сталося.
Ми все ще декларуємо, що хочемо у Європу. Але кому ми там такі потрібні?
Європу, в першу чергу, слід побудувати всередині кожного з нас.
Ви можете подивитися, яким був дитячий майданчик в мікрорайоні раніше:
І подивитися, як він виглядає зараз:
Петро Рудько, житель міста
