5 травня у «Юності Підгір’я» пройшла науково-практична конференція, присвячена 150-річчю з дня народження першої жінки-лікаря Буковини і Галичини, громадської діячки Софії Окуневської (1965-1926) на тему: «Сторожинець в житті родини Окуневських». В заході взяли участь працівники освіти, культури та медицини району. Було багато цікавих виступів, змістовних доповідей.
Головуючою на конференції була Ковальчук Діана Миколаївна. Ми попросили її розповісти про цю подію докладніше:
«Незважаючи на те, що я готувалася до конференції, дуже багато нових речей для себе почула з слів доповідачів – стосовно не тільки Софії, а й родини Окуневських. Про її дружбу з О. Кобилянською, про те, як вплинула Софія Окуневська на долю Ольги Кобилянської.
Такі постаті як Софія Окуневська заслуговують на вивчення. Тому що вони є прикладом самовідданості. Якщо брати її як лікаря – це людина, яка виконувала клятву Гіппократа. Якщо, наприклад, взяти її як людину, яка вивчала народну творчість – то дуже багато цікавих матеріалів було озвучено, діти зробили вистави на твори Окуневської, яка була збирачкою фольклору. Завдяки Софії держава Україна була відома в світі.
Вона перша жінка лікар Буковини та Галичини, яка отримала вищу освіту, і ті перепони, які в той час для жінок були – вона їх цілеспрямовано долала, йшла до своєї мети. Це також гарний приклад. Окуневська першою започаткувала курси молодших сестер. Як лікар вона спеціалізувалася на жіночих хвороби. І зі слів одного з доповідачів, Мігайчука М.В., її досвід по лікуванню жіночих хвороб використовується і досі, саме вона була основоположником.
Софія була патріоткою своєї держави – на це вказує те, що вона навіть з чоловіком-поляком розійшлася, через зовсім різні бачення на політичному рівні. Своїх дітей вона виховувала в дусі патріотизму.
Дуже вразила вона мене позитивно як жінка, як мати, як дружина, як спеціаліст, як подруга. Вона була еталоном берегині роду, еталоном жіночності. Мамою з великої букви. Її син казав, що якщо би він хотів обрати свою батьківщину, то він обрав Україну. Україна була в важкому становищі і він рахував своєю батьківщиною саме Україну.
Батько Софії Окуневської – людина яка була в сані священника, людина яка віддала стільки років і поміняла професію на лікаря – був лікарем душ людських, а потім став лікарем тілес людських. Людина, яка була віддана своїй справі.
Родина Окуневських є прикладом для наслідування, прикладом для нащадків, прикладом того, якими мають бути справжні українці”