В районній дитячій бібліотеці відбулася зустріч з народною поетесою Наталією Михайлівною Корнутою, на якій були присутні читачі бібліотеки, учні місцевих шкіл.
Пані Наталя спілкувалася з дітьми, відповідала на запитання, розповіла про життєвий і творчий шлях, зачитала власні вірші та казки. Також свої віршовані твори зачитали найкращі читачі бібліотеки та літературної студії “Первоцвіт”.
Діти з захопленням слухали поетесу, вірші якої були присвячені різним темам. Були і нагальні твори про Україну.
Ми попросили Наталію Михайлівну розповісти про власний творчий шлях:
“Я народилася при школі, де потім і жила зі своїми батьками. А першою моєю колискою була шухляда від стола (посміхається). Все дитинство пройшло надзвичайно цікаво і для мене весело. Хоча зараз я розумію, що батькам, які працювали вчителями, було надзвичайно важко.
Перший свій вірш з чотирьох рядочків ми склали разом з мамою, коли мені було лише три рочки – його назвали “Рибка”. В шкільні роки я часто писала віршовані поетичні твори. Пізніше, після народження доньки, я склала колискову для неї. Потім були вірші про природу, про дитячі моменти в житті, про тварин.
По справжньому почала писати і записувати вірші після життєвих випробувань. Тоді з’явилося бажання (і до цього мене підштовхували знайомі, що читали мої твори) випустити збірку власних творів. Деякі вірші перелилися в пісні, які також хотілося би записати.
Сьогодні, виступаючи перед дітьми, я зазначила, що українське слово повинно високо і правильно використовуватися, бути на першому місці і звучати завжди. Надзвичайно приємно була здивована дитячою творчістю. Крилюк Катерина (6 клас) зачитала гарний вірш “Я – українка”, а Давидян Владислава (6 клас) – вірш “Шевченкова доля”.
Хочу побажати дітям внутрішньої гармонії, великої енергії та мистецького світосприйняття. Наприкінці хотілося би зачитати свій вірш “Як би вміла, як та пташка…”:
Як би вміла, як та пташка,
У лузі співати,
То змогла б я пісні краю
Ниттю вишивати.
Чули б гори із полями
Голос золотенький,
І стелився б, пісень рідних
Рушничок біленький.
Але ж голосу немаю –
Співати не смію.
Вишивати красу шовком
Тоненьким не вмію.
На папір, в рядочки,
Мов малюю дрібним цвітом
Рушничком віночки.
Блищать слова мої щирі,
Як камені цінні.
Нема щастя – як то жити,
На Вкраїні рідній.
Поклонюся я у пояс
Батечку і неньці,
Прихилю я голівоньку
Матінці-земельці.
Присутні побажали щоб Наталія Михайлівна випустила книгу з власними творами. Наразі готується до друку перша збірка дитячої поезії “Світ дитинства”.
Джерело: Районна дитяча бібліотека.
