Глаукому називають підступною хворобою, тому що найпоширеніша її форма — відкритокутова глаукома — перебігає практично безсимптомно. Зір втрачається поступово, безболісно, як правило, асиметрично на парних очах. Зоровий аналізатор адаптується до цього процесу і краще око бере на себе функції більш ушкодженого — тому люди довго не помічають проблем із зором.
Часто діагноз ставиться пізно, коли наступає незворотня сліпота.
Академік М.Й. Авербах у своїх “Офтальмологічних нарисах” описує такий випадок: “Візник управляв кіньми, бруд з-під копита заліпив йому краще око, і він з жахом зрозумів, що друге око — сліпе. Коли візник прийшов до мене на прийом, я діагностував у нього на сліпому оці останню стадію глаукоми. Повернути зір було неможливо”.
“У своїй практиці я бачила багато хворих на глаукому, які звертались до окуліста тільки тоді, коли в краще око випадково потрапляла комаха або інше стороннє тіло. – розповідає кандидат медичних наук, лікар кабінету “Оптика – ясний зір” Рудковська Оксана Дмитрівна. – Око при цьому закривалось, сльозилось, і тільки у цій ситуації хворі помічали, що парне око — не бачить або бачить дуже погано.
Пригадую пацієнта, якому діагноз глаукоми допомогли поставити односельці. Він із сусідами скирдував сіно, сусіди кидали оберемки сіна на вершечок копни, а цей чоловік весь час промахувався. Йому порадили звернутись до окуліста. Коли я його обстежила, то встановила, що у нього тільки одне зряче око, а друге осліпло від глаукоми. Тому у цього пацієнта не було глибинного зору (потрібні 2 зрячі ока) і він погано орієнтувався у просторі.
Що ж таке глаукома? Це група захворювань, для яких характерно: хронічний перебіг з постійним або періодичним підвищенням внутрішньоочного тиску, оптична нейропатія (ушкодження зорового нерва), специфічні випадіння поля зору.
Оскільки перебіг хвороби здебільшого безсимптомний, то, не дивлячись на досягнення сучасної медицини, люди від глаукоми сліпнуть скрізь: і в Америці, і в Європі, і у слаборозвинених країнах. 15% сліпих у світі втратили зір від глаукоми. Тому це серйозна медична й соціальна проблема.
Оскільки від підвищеного внутрішньоочного тиску гинуть клітини сітківки і зорового нерва (світлосприймаючий апарат ока), то сліпота при глаукомі — незворотня. Чим раніше поставлений діагноз — тим більше шансів зберегти зір.
Порада: самостійно періодично прикривайте по черзі кожне око і контролюйте, як вони бачать!
Всім людям після 40 років треба щорічно вимірювати внутрішньоочний тиск, проводити огляд очного дна і дослідження поля зору. Якщо ви у групі ризику (глаукома була у родичів, у вас висока короткозорість або далекозорість, гіпертонія, цукровий діабет, ви тривало лікувались гормонами) — обстеження на глаукому треба проводити з 35 років. У сумнівних випадках пацієнта госпіталізують у стаціонар для проведення додаткових обстежень.
При підтвердженні діагнозу розробляють режим очних крапель, які знижують внутрішньоочний тиск. У бесідах з хворими я провожу аналогію між глаукомою і гіпертонічною хворобою: в обох випадках треба пожиттєво приймати препарати для зниження тиску (внутрішньоочного чи артеріального).
Приблизно у 50% хворих на глаукому медикаментозна терапія не дає бажаного результату. Цим хворим проводять лазерне або хірургічне лікування (формують нові шляхи відтоку рідини з ока, що нормалізує внутрішньоочний тиск). Але врятувати можна тільки ті зорові функції, які ще збереглись. Те, що втрачене, повернути уже неможливо. Тому так важливо продіагностувати глаукому на ранньому етапі.
На завершення хочу сказати, що на тлі генетичної схильності формування глаукоми прискорюють стреси, куріння, малорухомий спосіб життя, депресія, ненормоване зорове навантаження (комп’ютер, телевізор і т. інш.).
Тому будьте оптимістами, ведіть здоровий спосіб життя, регулярно обстежуйтесь у окуліста, і ваш світильник — очі — не погасне!”
