Відшкодовані орендарем комунальні платежі єдиноподатнику, які згідно договору не включені до орендної плати, оподатковуються за ставкою 15 відсотків.
Згідно з п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 ст.292 Податкового кодексу.
Договірні відносини, які виникають між орендарем та орендодавцем регулюються Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року №436-IV зі змінами та доповненнями.
Відповідно до ст.283 Господарського кодексу за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Істотними умовами договору оренди є: об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ст.284 Господарського кодексу).
Орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ст.286 Господарського кодексу).
Отже, основним предметом договору оренди є встановлення розміру орендної плати за користування майном. Якщо орендар самостійно не укладає договори на споживання комунальних послуг, а здійснює відшкодовування орендодавцю в частині понесених ним витрат на оплату комунальних послуг, то у договорі оренди має бути визначено порядок розрахунку вартості спожитих орендарем комунальних послуг та їх оплати (компенсації).
Враховуючи вищевикладене, якщо сплата комунальних платежів передбачена договором оренди, то відшкодована орендарем сума комунальних послуг платнику єдиного податку повністю включається до доходу платника єдиного податку від провадження ним діяльності з надання послуг (надання нерухомості в оренду).
Якщо договором оренди не передбачено сплату орендарем комунальних платежів, але такі платежі відшкодовуються орендарем фізичній особі – підприємцю – платнику єдиного податку, то сума цих платежів включається до доходу платника єдиного податку та оподатковується за обраною ним ставкою, за винятком платників єдиного податку другої групи. Сума відшкодована орендарем комунальних платежів, що згідно договору не включаються до орендної плати, у платника єдиного податку другої групи буде вважатися доходом, отриманим від виду діяльності, який не зазначений у свідоцтві платника єдиного податку та до такого доходу застосовується ставка єдиного податку згідно з п.293.4 ст.293 Податкового кодексу у розмірі 15 відсотків.
Одночасно зазначаємо, що дане роз’яснення розміщено на офіційному сайті ДФС України zir.minrd.gov.ua “Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс”.
Облікова ставка Національного банку України впливає на розмір пені
Після закінчення встановлених Податковим кодексом України строків погашення узгодженого грошового зобов’язання, на суму податкового боргу нараховується пеня.
Формула для розрахунку пені, передбачена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПКУ: погашення податкового боргу х Кднів : 100% х облікова ставка НБУ х 1,2.
В такому випадку нарахування пені розпочинається: – при самостійному нарахуванні суми грошового зобов’язання платником податків – від першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання; – при нарахуванні суми грошового зобов’язання контролюючими органами – від першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного у податковому повідомленні – рішенні. Пеня, визначена пп. 129.1.1 ПКУ, нараховується на суму податкового боргу із розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє на день виникнення такого податкового боргу або на день його погашення (залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою), за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Також пеня нараховується на суму заниження податкового зобов’язання із розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє на день заниження (пп. 129.1.2 ПКУ).
Ще одна підстава врахувати облікову ставку – при нарахуванні пені у день настання строку погашення податкового зобов’язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків – фізичних осіб, та (або) контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента (пп. 129.1.3 ПКУ). Пеня нараховується із розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків – фізичних осіб.
Згідно з п. 129.3 ПКУ, нарахування пені закінчується, зокрема, в день зарахування коштів на відповідний рахунок Держказначейства та (або) в інших випадках погашення податкового боргу та грошових зобов’язань.
Правління Національного банку України прийняло рішення про зниження облікової ставки з 19% до 18% річних з 27 травня 2016 року. Попередня ставка діяла з 22 квітня поточного року.
Хочете скористатись податковою соціальною пільгою – подайте роботодавцю відповідну заяву
Платник податку на доходи фізичних осіб має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.
Роботодавець починає застосовувати податкову соціальну пільгу до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання від найманого працівника заяви про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.
Перелік податкових соціальних пільг визначено ст.169 Податкового кодексу України.
Така пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень ( 1378*1,4=1930 грн.).
