По великому рахунку наші випускники це, так би мовити,
наша продукція. Тому їхні успіхи у праці, їх нагороди, їх
почесні звання – це певною мірою і досягнення колективу
технікуму (коледжу), його конкретний вклад у справу
розбудови нашої незалежної України.
Рідний технікум… Він і сьогодні згадує цю чудову пору свого життя. Пари, заліки, екзамени… Лекції, конспекти, семінари… Недоспані ночі, недописані конспекти, недочитані книги…
Рідний – бо давно вже став другою домівкою. Адже рідна домівка – це місце, куди завжди хочеться повертатися, в якому хочеться проводити багато часу , зустрічатися зі своїми друзями – однокурсниками, з викладачами – наставниками..
А розпочиналося все в далекому 1977 році. 1 вересня першокурсник Роман Сендзюк дуже хвилювався. Стоячи на урочистій лінійці, він з цікавістю придивлявся до своїх одногрупників, до класного керівника Шели Семенівни, до, здавалося, такого суворого директора. А в голові роїлися все нові думки. Як складеться його життя в цьому храмі науки? Чи зможе він достойно опанувати професію лісівника? Чи вистачить йому набутих у школі базових знань? І знову думки, думки, думки…
Та вже з перших днів навчання у технікумі Роман проявив себе справжнім лідером. Відзначався великою працездатністю і цілеспрямованістю. Як наслідок, навчався лише на відмінно. Дуже полюбляв спорт, зокрема футбол, якому залишається вірним протягом усього свого життя. Тому не випадково студенти обрали Романа комсоргом групи. Відзначаючи успіхи в навчанні та активну громадську позицію студента, Роману Сендзюку вперше в історії технікуму бала призначена Ленінська стипендія.
Швидко промайнули роки навчання і настав той хвилюючий, незабутній, водночас щасливий і сумний час, коли молоді техніки – лісівники вилетіли із гніздечка рідної Альма матері. Впродовж майже 4 років вона була для них і, зокрема, для Романа рідним домом, зручним і затишним, у якому він відчув радощі, й перемоги, знайшов під час навчання щирих і надійних друзів. Отож у 1981 році Роман Седзюк закінчив технікум, отримавши диплом з відзнакою.
Бажаючи поглибити свої професійні знання, він поступив на лісогосподарський факультет Української сільськогосподарської академії. Професори та доценти факультету і зараз пам’ятають Романа, як дуже здібного студента, здатного до наукової роботи. Тому не випадково прізвище Романа Сендзюка занесене на Дошку слави кращих випускників факультету.
У 1986 році Роман з відзнакою закінчив навчання в академії і отримав спеціальність інженера лісового господарства.
Свою трудову діяльність Роман Васильович Сендзюк розпочав у травні 1986 року на посаді помічника лісничого Семенівського лісництва Лубенського лісгоспу Полтавської області. У грудні цього ж року був переведений викладачем лісової таксації та лісовпорядкування Лубенського лісового технікуму. Згодом працював завідувачем відділення, заступником директора з навчальної роботи цього закладу.
У березні 2000 року Сендзюк Р.В. призначений директором навчально-виробничого комплексу «Лубенський держлісгосп-технікум», а з грудня 2011 року – директор Лубенського лісотехнічного коледжу. Працюючи викладачем, керівником навчального закладу, Роман Васильович приділяє велику увагу зміцненню та розвитку матеріальної бази коледжу, модернізації навчального процесу, впровадженню інноваційних форм і методів навчання.
Не забуває і про рідний футбол, систематично організуючи на базі коледжу футбольні турніри на кубок «Юність Посулля» під егідою спорткомітету України.
«Лісову таксацію і лісовпрядкування», як одну з провідних фахових дисциплін, він викладає на глибокій науковій основі, дотримуючись водночас принципів доступності й послідовності.
Вдале поєднання адміністративно-викладацької та дослідницької роботи дало змогу Роману Васильовичу успішно захистити дисертацію і за рішенням спеціалізованої вченої ради Національного університету біоресурсів і природокористування України йому було присуджено наукову ступінь кандидата сільськогосподарських наук зі спеціальності «Лісовпорядкування і лісова таксація».
За багаторічну сумлінну працю Сендзюку Р.В. Указом Президента України від 17.09.2009 року № 749 присвоєно почесне звання «Заслужений лісівник України». Він також відзначений Подякою Президента України, Подякою Національного олімпійського комітету України, почесними званнями «Відмінник освіти України» і «Відмінник лісового господарства України». Крім того, Роман Васильович нагороджений трудовою відзнакою «Знак Пошани», відзначений ювілейною медаллю Президента України «20 років незалежності України» та Грамотою Верховної Ради України. Його прізвище занесене до енциклопедії «Державні нагороди України».
В процесі спілкування Роман Васильович постійно наголошує на тому, що своїм успіхам у праці та творчим досягненням він, в першу чергу, завдячує рідній Альма матері та своїй первинній лісівничій освіті.
Петро Рудько, директор Сторожинецького лісового коледжу (1995-2009 рр.)
