Щороку 9 листопада Україна відзначає чудове свято — День української писемності і мови.
Кожному народові дорога його мова. “Рідна мова дорога людині, як саме життя” – говорить народна мудрість. Без мови не може існувати народ, його культура. Ми, українці, горді з того, що маємо свою державу, свою мову, волю.
Кожен із нас патріот своєї країни, бо любить її, поважає її закони, і кожен повинен боротися за чистоту рідної мови. Хоч як не глумилися з нашої мови, принижували і забороняли, нехтували і не хотіли слухати її і чути, сьогодні вона відроджується, бо й не змовкала в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, у далеких куточках світу, де живуть українці, бо люди берегли її як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос.
В Народному домі села Стара Жадова бібліотекар Грицюк Н.Я. та директор Флорескул О.Ю. провели виховний захід до Дня писемності та мови “Знавці української мови”
Метою заходу було ознайомити діток зі виникненням писемності; показати красу й багатство рідної мови, її різноманітні можливості, довести, що рідна мова – це духовна святиня, найбільший і найдорожчий наш скарб; мова — це пісня душі, покладена на слова. У ній досвід, мрії і сподівання мільйонів людей, об’єднаних в єдине ціле — народ.
Відомий український письменник XIX століття Панас Мирний писав: «Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздуми, досвід, почування».
