Кандидатів по мажоритарці на 202 окрузі було доволі. 19 людей вирішили підкорити серця, душі і розуми жителів Сторожинецького, Вижницького, Кіцманського і Путильського районів.
Хто вони – відомі і не дуже, одіозні і скромні, досвідчені у політичній грі і новачки. Спробуємо розібратись.
Шлемко Володимир, Мангер Михайло, Поляк Василь, Козак Ігор, Тодеренчук Василь, Антонюк Ірина, Чорней Михайло, Шаповалова Катерина, Купчанко Олександр, Поклітар Ростислав, Гілюк Володимир, Фищук Олександр і Кисилиця Віталій були неоднозначними постатями в цій кампанії.
Одні нарікали їх «технічними кандидатами» (такими, що допомагають більш потужним кандидатам або відбирають голоси у їх опонентів). Інші вказували, що вищезгадані готують собі площину для місцевих виборів. Була і частина виборців, які щиро вірили, що вищезгадані хочуть перемоги – конкретно для себе або і для політичної сили, яку представляють.
[minidivider color=”orange” width=”20%”]
На мою думку правда індивідуальна для кожного з перерахованих.
[minidivider color=”orange” width=”20%”]
Хтось дійсно підготував неслабке підґрунтя для кампанії на місцевих виборах. Хтось попрацював для іншого більш сильного. А хтось залишився маловідомим іменем у виборчому списку і фотографією на інформаційному стенді з туманним майбутнім у політичному житті.
Фрей Петро і Орендович Микола сміло можуть називатися місцевими кандидатами. На своїх районах вони взяли чималу кількість голосів. І довели, що зшитий з реально дуже різних районів округ завжди матиме своїх районних улюбленців.
[minidivider color=”orange” width=”20%”]
Доволі важливим питанням було – технічні кандидати чи ні?
[minidivider color=”orange” width=”20%”]
З першого погляду звинувачення у «технічності» на користь одного й того ж кандидата або різних мають певні підкріплюючі аргументи.
З іншого погляду, більш детального, величезну ставку кампанії даних кандидатів робили на розпорошення голосів у інших районах серед опонентів і концентрацію голосів своїх виборців у себе на місцях. Можливо, правда десь посередині.
Так чи інакше місця у обласній, районних чи міських радах для них не проблема – обрати правильну партію, створити свій правильний список для місцевих виборів. Набрати професійну команду і провести правильну ефективну кампанію і пожинати плоди.
Іван Тичина. І яких тільки чуток про нього не було. “Це проект впливових груп Чернівців або навіть Києва”, “Це технічний кандидат – підставляйте прізвища кандидатів, які набрали більше трьох тисяч голосів”, “Це ставленик силових структур для узурпації влади”… “А може просто чоловік, якому обрид бедлам у владі і він вирішив ввести туди дисципліну і порядок..”
Попри всю суперечливість кандидата, він таки зачепив певну частину виборців. Його «напади» на представників місцевої влади 202 округу, щодо допущених ними помилок у правовому полі, стали містечковими легендами.
[minidivider color=”orange” width=”20%”]
Простому люду подобаються месники, які карають недосяжних можновладців.
[minidivider color=”orange” width=”20%”]
Якби ще були коротенькі відеоролики з хештегом типу “#тичинакарає”, то, впевнений, кількість голосів у нього б значно зросла. Відкритим залишається питання, чи побачимо ми Івана Тичину на політичному полі у майбутньому.
Моя думка: і побачимо, і почуємо, і дізнаємось багато цікавого про стан справ у районах 202 округу.
ДАЛІ БУДЕ… (на нас чекає трійка лідерів)
Максим Пансик
