Про це Президент України Володимир Зеленський та Міністр оборони України Андрій Загороднюк сказали у понеділок, 20 січня, спілкуючись з матір’ю полеглого Героя-кіборга Володимира Бузенка Марією Георгіївною Бузенко та Головою Великокучурівської громади Василем Тодеренчуком після вшанування пам’яті полеглих воїнів-кіборгів на території Міністерства оборони України.
Мати легендарного кіборга Володимира Бузенко вважає, що її полеглий син-кіборг заслуговує на найвищу нагороду від держави – звання Героя України.
Такої ж думки і бойові побратими Володі, і друзі, й односельчани.
«Командири сказали мені, що Володі треба давати саме звання Героя України. А коли прийшлося давати, то чомусь в останні хвилини все змінилося і дали орден «За мужність» ІІІ ступеня…», – розповіла посивіла від горя мати полеглого кіборга Марія Бузенко Президенту України Володимиру Зеленському.
«Наш Герой Володимир Бузенко виніс на своїх руках з поля бою свого командира та ще 4-х побратимів ціною власного життя… Володя заслужив звання Героя України! Скажіть, які документи потрібні – ми зберемо і надамо!», – додав голова Великокучурівської громади Василь Тодеренчук.
Президент разом з Міністром оборони уважно вислухали питання та наведені аргументи, записали контактні телефони матері Героя та голови ОТГ і пообіцяли вивчити це питання найближчим часом та прийняти рішення.
Як повідомив Василь Тодеренчук, вже вчора йому телефонували з Офісу Президента і попросили зібрати всі наявні документи, всю інформацію щодо участі полеглого кіборга Володимира Бузенка в обороні Донецького аеропорту. Наразі родина та сільська рада збирають всі необхідні документи.
Бузенко Володимир Петрович («Італієць»)
Бузенко Володимир Петрович був одним з тих, хто поклав життя за оборону Донецького аеропорту.
Володимир проживав у селі Великий Кучурів, був депутатом сільської ради. Служив у складі 80-ї окремої аеромобільної бригади – 3-й батальйон, 7 рота.
Вова був кулеметником, мав позивний «Італієць». Пізніше був переведений до 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї десантно-штурмової бригади.
6 січня 2015 року вони прибули до Донецького аеропорту. Останній раз Володимир виходив на зв’язок з нового терміналу Донецького аеропорту 19 січня 2015 року зранку.
Останнє фото Володимира Бузенка. Зроблене орієнтовно в період між 6 та 19 січня 2015 року
Обвал стався того ж дня в обідній час. Після того Вову довго шукали, однак його не було ніде – ні в списках живих, ні в списках поранених, ні в списках полонених, ні в списках загиблих… Родичі до останнього сподівалися, що його знайдуть живим…
20 січня 2015 року під час масованого обстрілу 26-річний буковинець Володимир Бузенко загинув. Батьки довгий час відмовлялася вірити в те, що їхній син загинув, оскільки від Вови залишилися лише фрагменти… Двічі проводили експертизу ДНК – у Запоріжжі та Дніпрі (на той час – у Дніпропетровську).
Коли ж родина все-таки вирішила поховати сина, виникли незрозумілі бюрократичні перешкоди. Родині у військкоматах та військовій частині не змогли пояснити, які документи потрібні для поховання, де їх шукати… Відтак поховання затягувалося.
3 листопада 2015 року страждань не витримало серце батька Володимира – він помер, так і не провівши в останню путь свою кровинку…
Поховали кіборга Володимира Бузенка 1 грудня 2015 року у Великому Кучурові.
В дощовий та похмурий день віддати шану герою прийшли сотні людей. Труну з тілом бійця від хати до церкви і з церкви на кладовище несли на руках його бойові побратими.
Від центру села до церкви учні Великокучурівської школи організували живий коридор полеглому Герою – зі свічками, лампадками та живими квітами. Поховали Володю на місцевому цвинтарі поруч з могилою батька, який не дожив до цього дня…
У Володимира залишилась мати, дві сестри та брат. Власну сім’ю Володя створити не встиг…
Бійці, що воювали разом з Володимиром, розповіли, що він був безстрашним воїном, нещадним до ворога, завжди був попереду. Він був справжнім другом і хорошою людиною.
13 січня 2016 року депутатами Великокурівської громади було прийняте рішення перейменувати вулицю, яка веде від початку села з боку Тисовця до Тракторної бригади, на вулицю Володимира Бузенка.
Символічно, що ця вулиця пролягає і біля кладовища, де похований Герой-кіборг поруч зі своїм батьком…
Вулицю Параски Олійник, яка веде від вулиці 28 червня (а нині вже Володимира Бузенка) біля кладовища до будинку, де жив Володя, перейменували на провулок Володимира Бузенка.
16 січня 2016 року Президент України Петро Порошенко особисто вручив посмертний орден «За мужність» ІІІ ступеня матері полеглого кіборга Марії Бузенко. Тоді ж заступник керівника Головного департаменту з питань національної безпеки та оборони Адміністрації Президента України Микола Ксюк пообіцяв пані Марії звернутися з запитом до Міністерства оборони України щодо можливості присвоєння Володимиру звання Герой України.
В необхідності присвоєння високого звання полеглому кіборгу Володимиру Бузенку вже давно переконували його бойові побратими, друзі та односельчани.
2 серпня 2016 року, на плацу військової частини А0264, під час урочистостей з нагоди Дня високомобільних десантних військ, матері Володимира Бузенка вручили посмертну відзнаку сина – «За оборону Донецького аеропорту».
Тоді пані Марія розповідала: “Коли він потрапив туди, був такий день, що там було найстрашніше. Він був веселим, не боявся нічого. Казав, що хлопці повинні захищати свою родину, свою землю, тому треба йти вперед, щоби був мир на землі. Я вважаю, що мій син заслужив звання Герой України. Але я все одно чекаю свого сина і буду чекати…».
1 вересня 2016 року у Великокучурівській ЗОШ І-ІІІ ст., у якій навчався Володимир, урочисто відкрили меморіальну дошку полеглому кіборгу-Герою, увіковічнивши пам’ять про подвиг героїчного захисника України.
Пам’ятна дошка виготовлена з граніту. На ній зображено фото Володимира – він дивиться на нас своїми світлими очима, немов живий… Під світлиною підпис: «Тобі, Україно моя, і перший мій подих, і подих останній тобі…».
На дошці – напис: «У цій школі навчався Бузенко Володимир Петрович. 28.07.1988-20.01.2015 р. Наш Герой-земляк, який поліг смертю хоробрих, виконуючи військовий обов’язок по захисту цілісності України і вічно житиме в наших серцях. Слава Герою!».
Наприкінці 2016 року в місті Краматорськ Донецької області відбулася церемонія нагородження відзнакою «Народний Герой України», яку вручала Народна артистка України, Герой України Ада Роговцева. До нагороди представляли 12 воїнів з усіх куточків нашої країни. Двох нагородили посмертно і відзнаки вручили родинам. Серед номінантів була Марія Георгіївна Бузенко – мати загиблого Героя-кіборга Володимира Бузенка.
Марія Бузенко з посмертною нагородою сина
Тоді представляв полеглого воїна Володимира до посмертної нагороди Віталій Любенко, командир роти, в якій служив Герой.
Його, пораненого, разом з чотирма бійцями, Володимир колись виніс буквально на руках з палаючого аеропорту, тим самим врятувавши йому життя.
28 лютого 2017 року сесією Великокучурівської ради одноголосно було прийнято рішення встановити на могилі Володимира Бузенка пам’ятник за бюджетні кошти.
14 жовтня 2017 року в Великокучурівській ЗОШ І-ІІІ ст. відкрили «Музей бойової слави», основна частина якого присвячена полеглому Герою Володимиру Бузенку. А в грудні 2018 року Великокучурівська ЗОШ І-ІІІ ступенів отримала назву Великокучурівський ЗЗСО І-ІІІ ступенів імені В. Бузенка – на честь полеглого Героя.
1 червня 2017 року, на кладовищі села Великий Кучурів, через півтора року після поховання, відбулося допоховання останків загиблого Вови – у морзі в місті Дніпро виявили фрагмент обгорілої ноги бійця…
Разом з рештками кіборга привезли і його берець, який родина віддала до шкільного музею.
Пам’ять про нашого Героя Володимира Бузенка вічно житиме в наших серцях!
Галина Єреміца
