Популярне видання “Новое время” (НВ) називає десять зразків новітньої зброї та військової техніки вітчизняного виробництва, що добре проявили себе на фронті
НВ опитав військових експертів, щоб з’ясувати, які сучасна зброя та військова техніка, зроблені в Україні, зарекомендували себе під час війни найліпше.
Ракетний комплекс “Нептун”
Зірковим часом цього берегового ракетного комплексу вважається 13 квітня 2022 року, коли випущені ним дві протикорабельні крилаті ракети (Р-360 Нептун) вразили флагман Чорноморського флоту РФ — ракетний крейсер Москва. Унаслідок отриманих пошкоджень останній наступного дня потонув. І хоча росіяни офіційно не визнали знищення флагмана збройними силами України, український ракетний комплекс набув всесвітньої слави, про нього написали авторитетні західні ЗМІ, серед них і The Washington Post.
«Ракети Нептун зацікавили світові країни після успішного знищення ракетного крейсера Москва», — написав 17 квітня у своєму Телеграм-каналі глава Офісу президента Андрій Єрмак.
«Убивця Москви» перебуває на озброєнні ЗСУ із серпня 2020 року і призначений для ураження бойових кораблів класів крейсер, есмінець, фрегат, корвет, а також десантних, танкодесантних кораблів. Крилата ракета цього комплексу здатна знищити надводні цілі на відстані до 280 км, розвиває дозвукову швидкість у 900 км/год., здійснює політ на надмалих висотах (3−10 м) і може маневрувати під час польоту. Маса ракети становить 870 кг, а вага бойової частини 150 кг — цього достатньо, щоб відправити на дно корабель водотоннажністю до 5.000 тонн.
До складу дивізіону ракетного комплексу Нептун входить рухомий командний пункт, а також по шість уніфікованих пускових установок, транспортно-заряджальних і транспортних машин. На озброєнні такого дивізіону 72 ракети Р-360 Нептун. Час розгортання комплексу на новій позиції — до 10 хвилин.
Протитанковий ракетний комплекс “Стугна-П”
Цей протитанковій ракетний комплекс (ПТРК) — справжній ветеран російсько-української війни. Він використовувався під час оборони Луганського аеропорту влітку 2014-го та при обороні Донецького аеропорту (2014−2015 рр.). Від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну Стугна-П неодноразово використовувалась ЗСУ, зокрема й силами тероборони, проти ворожої техніки. Крім того, з допомогою ПТРК українським захисникам вдалося знищити кілька російських ударних гелікоптерів Ка-52. Також українські Стугна-П застосовувалися в боях проти ворожої армії в умовах міста.
ПТРК комплектується керованими ракетами калібру 130 мм, що оснащуються різними типами бойових частин: тандемною кумулятивною, осколково-фугасною або термобаричною. До базової версії комплексу входить встановлена на тринозі пускова установка, контейнер для ракет, прилад наведення та пульт дистанційного керування, що дає змогу оператору робити пуск на відстані. ПТРК оснащено напівавтоматичною системою наведення за лазерним променем, також можливе дистанційне керування ракетою по телевізійному каналу із закритої позиції. Крім того, Стугну-П можна закріпити на платформу пікапа чи вантажного відкритого багі. Розрахунок вітчизняного ПТРК — 2 особи.
Дальність виявлення цілі типу танк — до 6,5 км. Максимальна дальність ураження цілі до 5−5,5 км в денний час і до 3 км в нічний.
ПТРК Стугна-П взято на озброєння 2011 року.
Тактичний ракетний комплекс “Вільха/Вільха-М”
Цей тактичний ракетний комплекс з коригованим боєприпасом калібру 300 мм використовується проти окупаційної армії РФ з перших днів повномасштабного вторгнення. За перший тиждень бойових дій цією зброєю нанесено близько 50 влучних ракетних ударів по системам протиповітряної оборони, станціям радіоелектронної боротьби та скупченню бронетехніки ворога.
Ракетний комплекс Вільха розроблено на базі радянської РСЗВ Смерч. За 48 секунд система випускає пакет із 12 ракет, максимальна дальність ураження яких до 70 км (Вільха-М — до 130 км), а точність становить приблизно 10 м та 30 м (на дальності понад 100 км). Може застосовуватися для ураження як наземних, так і надводних цілей. Ракету оснащено системами наведення та приймання сигналів супутникової навігації. При цьому маса ракети становить приблизно 800 кг, а її бойової частини — до 250 кг. Боєголовка уніфікована і залежно від задач може встановлюватися осколково-фугасний, касетний чи інший заряд.
Ракетний комплекс взято на озброєння 2018 року.
Самохідна артилерійська установка “Богдана”
Бойове хрещення самохідна артилерійська установка (САУ) Богдана пройшла наприкінці червня 2022 року під час успішного звільнення острова Зміїний від російських окупантів. Це перша українська САУ, яку розробляли під натовський 155-мм калібр, який є стандартом для польової артилерії дивізійної ланки Північноатлантичного альянсу.
Попри те, що офіційно Богдана досі не взята на озброєння, оскільки до початку повномасштабного російського вторгнення не встигла завершити необхідні випробування, дослідний зразок уже успішно зарекомендував себе на фронті.
САУ сконструйована на шасі повнопривідного військового КрАЗ-63221 зі спареною броньованою кабіною для розміщення екіпажу з 5 осіб. Оснащена автоматизованою системою наведення та автоматичної подачі боєприпасів. Скорострільність САУ Богдана становить шість пострілів на хвилину. Максимальна дальність стрільби осколково-фугасними снарядами — 42 км, активно-реактивними — 50 км.
Бойовий танк Т-84 “Оплот”
Цей український основний бойовий танк розроблено на основі попередника — Т-84. У 2000-му танк офіційно взято на озброєння українською армією.
Оплот має комбіновану систему захисту, що складається з пасивної броні та вбудованого динамічного захисту нового покоління типу Ніж, що забезпечує підвищений захист від кумулятивних і бронебійних снарядів. Крім того, Оплот має антирадарне покриття. Танк оснащено тепловізійним прицілом, комплексом оптико-електронної протидії та системою навігаційного забезпечення. Його озброєння складається із 125-мм гладкоствольної гармати, 7,62-мм спареного кулемета і 12,7-мм зенітного кулемета. Танк укомплектовано українськими керованими ракетами з лазерним наведенням Комбат, що дозволяє вражати цілі (танки, гелікоптери, ДОТи та інші високозахищені наземні, надводні або низьколітні об’єкти) на відстані до 5 км. Вартість одиниці становить приблизно $4 млн.
У травні 2022-го під час російсько-української війни танк пройшов успішне бойове хрещення.
Бронеавтомобіль “Козак-2М1”
Це тактичний бронеавтомобіль для невеликих бойових десантних груп до 9 осіб, який за оцінкою Міністерства оборони України можна вважати компактним бронетранспортером. Його взято на озброєння української армією у 2020 році й з початку повномасштабного російського вторгнення він активно використовується на фронті.
Козак-2М1 має безрамний суцільнонесний бронекорпус-монокок з повністю незалежною підвіскою. Це забезпечує підвищену прохідність і ліпшу плавність ходу бронеавтомобіля по бездоріжжю на високих швидкостях. Його озброєно бойовим модулем Aselsan (турецько-української розробки), який може комплектуватися різними типами кулеметів. Втім, головна ударна сила модуля — український ПТРК Бар’єр, що комплектується чотирма керованими ракетами калібру 130 мм та має напівавтоматичну систему наведення по лазерному променю. Виявлення цілей та наведення відбувається через оптичний та інфрачервоний приціли, що дозволяє вести стрільбу в складних погодних умовах.
Бронетранспортер БТР-4
На озброєнні ЗСУ цей повнопривідний восьмиколісний бронетранспортер перебуває з 2011 року і за цей час зарекомендував себе як у зоні бойових дій на сході України, зокрема при проведенні антитерористичної операції в районі Слов’янська у червні 2014-го, так і при повномасштабному російському вторгненні (оборона Харківської області та Маріуполя).
БТР-4 призначено для транспортування бійців механізованих підрозділів та вогневої підтримки в бою, зокрема в умовах застосування зброї масового ураження. Корпус бронетранспортера модульний, повністю герметичний, що дає змогу вплав форсувати водні перешкоди. За стандартом НАТО БТР-4 має другий рівень захисту, який регламентує протикульовий, протиосколковий та протимінний захист екіпажів бойових броньованих машин.
Бронетранспортер може комплектуватися різним типом озброєння, зокрема 30-мм автоматичною гарматою, 7,62-мм спареним танковим кулеметом, українськими ПТРК Конкурс або Бар’єр та 30-мм автоматичним гранатометом. Крім того, залежно від модифікації БТР-4 може бути оснащено різноманітними бойовими модулями. Вартість одиниці — до $1,6 млн.
Радіолокаційний комплекс “Зоопарк-2”
Цей радіолокаційний артилерійський розвідувальний комплекс стоїть на озброєнні української армії з 2003 року. Призначений для ведення розвідки позицій вогневих засобів ворога, розпізнавання класу артилерійських систем (мінометів, артилерії, РСЗВ, тактичних ракет), розрахунку траєкторії польоту снарядів та ракет і для коригування вогню. Крім того, Зоопарк-2 стежить за повітряним простором, зокрема за безпілотними літальними апаратами (БПЛА), і здатен працювати у складних радіоелектронних умовах.
Операційна дальність розвідки комплексу для ворожої артилерії — 23 км, мінометів — 20 км, РСЗВ — до 38 км, тактичних ракет — 55 км. Радіолокаційний комплекс застосовується разом із артилерійськими дивізіонами РСЗВ, що порівняно з дивізіонами штатної комплектації значно збільшує їхню розвідувальну зону.
Комплекс радіоелектронної боротьби “Буковель”
Перші зразки цього комплексу радіоелектронної боротьби (РЕБ) стали випробовувати у 2015 році в умовах реальних бойових дій на сході України. Через рік РЕБ Буковель надійшов до ЗСУ і відтоді пройшов кілька поколінь модифікацій та вдосконалень. Він призначений для виявлення ворожих безпілотників та блокування їхніх сигналів передачі даних, управління й навігації за допомогою систем глобального позиціювання (GPS, ГЛОНАСС тощо). Станцію комплексу можна закріпити як на різноманітні шасі, зокрема на автомобілі чи відкритій платформі пікапа, так і встановити на тринозі.
Радіус виявлення БПЛА типу Орлан-10 становить до 100 км, ефективний радіус радіозаглушування ворожих безпілотників — до 20 км. Час розгортання у бойове положення — 2 хв.
Безпілотний комплекс “Фурія”
Цей безпілотний авіаційний комплекс розвідки та корегування вогню артилерії взято на озброєння ЗСУ в 2020 році. Втім, перші зразки Фурії успішно використовувалися ледь не з перших днів бойових дій на Донбасі в 2014-му, де забезпечували успішну роботу української артилерії. Відтак апарат взяли на озброєння Національна гвардія та служба безпеки України. Нині Фурію активно використовують на фронті українські артпідрозділи.
До складу одного комплексу входять три безпілотних літальних апарати з денною та нічною системами спостереження, наземна станція керування та обробки інформації, бортові та наземні антени, додаткове обладнання й програмне забезпечення. БПЛА здатен виконувати політ у режимі радіомовчання, має захищені й завадостійкі цифрові канали керування й передачі даних, визначає координати цілей з точністю до 20 м і забезпечує автоматичне корегування вогню для декількох вогневих позицій.
Дальність польоту БПЛА (від вильоту до повернення) близько 200 км, максимальний бойовий радіус — 50 км. Крейсерська швидкість становить 65 км/год., а максимальна швидкість — 130 км/год. Тривалість польоту одного безпілотника — 3 години.
У опитуванні НВ взяли участь військовий експерт і головний редактор видання Цензор.НЕТ Юрій Бутусов, військовий експерт Олег Жданов та директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський.
