На засіданні Радбезу ООН 30 вересня намагалися засудити незаконні “референдуми” про “приєднання” українських територій до РФ. Проте Росія наклала вето на загальне рішення. Українська делегація в ООН системно порушує питання про те, що Росії не місце в Раді безпеки — єдиному органі ООН, чиї рішення обов’язкові для виконання усіма її членами. Країна, яка порушила міжнародне право і статут ООН, вчинивши агресію проти України, тепер блокує усі рішення, які суперечать її інтересам.
РФ перетворилася на “ракову пухлину у тілі Ради Безпеки, і її потрібно видалити, перш ніж ціла система ООН отримає метастази”, — заявив постійний представник України при ООН Сергій Кислиця. Чи можна видалити РФ з Ради Безпеки ООН — розповідає Суспільне.
Замкнене коло ухвалення рішень
Дискусія про неефективність ухвалення рішень у Раді безпеки, зокрема через РФ, поновлюється з 2014 року — після анексії Росією Криму і перших спроб окупації частини українських територій. Так, свого часу Росія не дозволила ввести миротворчий контингент ООН на Донбас, а 25 лютого 2022 року ветувала резолюцію Ради безпеки про припинення вторгнення в Україну. Навіть попри те, що в Генеральній асамблеї 141 держава зі 193 засудила агресію Росії.
Росія — одна з п’яти постійних членкинь Радбезу, разом з Китаєм, США, Францією та Великою Британією. Це ті країни, які мають право вето. Росія застосовує його завжди на голосуваннях щодо України — про це нагадав голова Європейської Ради Шарль Мішель у виступі на Генеральній асамблеї ООН у вересні і запропонував призупинити членство Росії в цьому органі. За його словами, взагалі Рада безпеки потребує реформування, бо один з її постійних членів зловживає правом вето.
Але обговорення призупинення повноважень Росії або виключення її з Радбезу впирається у процедурну складність. “Згідно зі статутом ООН, постійний член Ради безпеки ООН і в принципі держави-члени повинні утримуватися від погроз застосування сили. Але офіційно не прописано, що порушення статуту ООН є підставою для виключення з постійних членів Ради Безпеки ООН”, — пояснює експертка аналітичного центру “Нова Європа” Маріанна Фахурдінова.
Щоб виправити це, треба переписувати статут і вносити зміни до положень про те, як взагалі працює Радбез. Для цього потрібне голосування в Генеральній асамблеї ООН, яке мають підтримати дві третини її членів. Але далі той же Радбез має схвалити рішення, де Росія накладе на нього вето.
“У квітні Генеральна асамблея проголосувала за те, щоб вигнати Росію з Ради прав людини ООН. Це можна було зробити, адже цей орган не фігурує в Статуті ООН. Єдиний попередній раз, коли Генеральна Асамблея вдавалася до таких дій, — 2011 рік. Тоді припинили членство Лівії в Раді з прав людини. Це голосування стало прецедентом для усунення великих держав, які випадково опинилися в Раді з прав людини і поводяться невідповідно до її норм. Але немає механізму, за допомогою якого Генеральна Асамблея могла б щось вдіяти щодо складу Ради Безпеки”, — каже Томас Вайс, вчений та дослідник глобального управління Чиказької ради міжнародних справ.
Проте українські дипломати й експерти пропонують інші шляхи, які можуть допомогти обмежити доступ РФ до механізмів ухвалення рішень в ООН.
Хто насправді є членом Радбезу — РФ чи СРСР
“Ми вже втомилися від постійного повторення того, що дозволяти Росії використовувати право Радянського Союзу накладати вето на рішення Ради Безпеки насправді не дає цьому органу можливості виконувати свою головну місію згідно зі статутом ООН, а саме — підтримання міжнародного миру та безпеки”, — заявив на останньому засіданні Радбезу постійний представник України при ООН Сергій Кислиця. Коментуючи дії Росії, він часто посилається на позицію, що Росія не є правомірним членом не лише Радбезу, а й ООН в принципі.
Справді, в Статуті ООН досі серед постійних членів Ради безпеки вказано не Росію, а СРСР. Росія проголосила себе правонаступницею Союзу — про це йшлося у листі Бориса Єльцина до Генсекретаря ООН, однак документально це не закріплено. На момент звернення Єльцина він був президентом не Російської Федерації, а Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки. У 1991-му РФ повинна була б пройти формальну процедуру перевступу в ООН, як Чехія й Словаччина чи країни колишньої Югославії, але цього не сталося.
“Радянський Союз розпався в грудні 1991 року. Тоді я був здивований, що сталася лишень раптова зміна прапору Союзу Радянських Соціалістичних Республік на російський в Генеральній асамблеї ООН — і все. У той момент могла бути велика дискусія про те, чи справді існує спадкоємність Росії від СРСР та чи може Росія зайняти позицію Радянського Союзу в організації та в Раді безпеки. Але жодна держава в той час не порушила це питання. Гадаю, всі відчували велике полегшення, що Радянський Союз зник більш-менш мирно. В англійській мові є вислів let sleeping dogs lie (“не треба чіпати собаку, що спить”). Себто, навіщо піднімати питання, якщо все добре? Ось таке тоді було ставлення”, — розповідає Томас Вайс.
Як Україна може змінити ситуацію, на яку понад 30 років не звертали уваги? Володимир Єльченко, постійний представник України при ООН у 1997-2001 та 2015-2019 роках, пояснює, що Україна може попросити розглянути це питання в Міжнародному суді ООН.
“Сформулювати цей запит просто: чи законно Росія там, чи ні? І до цього докладаються усі ці документи — лист Єльцина, багато чого іншого, що писалося і надсилалося в грудні 1991 року, коли це питання вирішувалося. У Міжнародному суді ООН сидять, скажімо так, не останні юристи у світі, і вони справді аполітичні, принаймні більшість з них. Тут є шанси, що рішення буде на користь того, що Росія незаконно там перебуває”, — пояснює Єльченко.
Проте в ООН не має спеціального виконавчого органу Суду — просто всі країни-члени зобов’язуються виконувати рішення Міжнародного суду ООН. Якщо цього не стається — а у випадку з Росією може бути саме так, — РФ не визнає юрисдикцію Міжнародного суду ООН, каже Єльченко, то контроль за виконанням рішень Суду покладають на Раду Безпеки ООН, у якій у Росії є право вето.
“Все залежатиме від того як буде сформульований запит Генасамблеї до Міжнародного суду ООН. Суд дає відповіді на прямі питання, які містяться в резолюції Генасамблеї. Це кропітка робота дипломатів аби не нашкодити такими формулюваннями, які завадять забезпечити дві третини голосів на підтримку запиту від Генасамблеї. Головне — розпочати переговорний процес серед членів ООН, плюс — потужна підтримка США, Великої Британії, Франції”, — каже Єльченко.
До слова, Статут ООН, крім того, що фіксує саме СРСР, а не Росію серед постійних членів, має й іншу неточність. Досі серед п’ятірки, замість КНР там зазначена Китайська Республіка — тобто, сучасний Тайвань. Але насправді Китайську республіку у 1971-му виключили з ООН і замінили Китайською народною республікою на основі рішення Генасамблеї. Ця заміна ґрунтувалася на тому, що саме влада КНР відтак повніше представлятиме китайський народ.
Що ще можна вдіяти
Ще один сценарій — тимчасове заморожування членства Росії в ООН. Генеральна асамблея могла б призупинити повноваження російської делегації, не допускати її на засідання. Аргументувати це можна або російською агресією в Україні, себто порушенням Статуту ООН, або неправомірністю перебування Росії в ООН замість СРСР.
“У 1962 році була схвалена резолюція Генеральної асамблеї щодо режиму апартеїду в ПАР. Там були пункти про розрив дипломатичних відносин з ПАР, припинення торговельних зв’язків, повна ізоляція, економічні та військові санкції тощо. Усе це працювало 20 років, доки вони не відчули, що далі так країна існувати не може — провели перші демократичні вибори у 1994 році, Нельсон Мандела був обраний президентом ПАР. Таким чином режим апартеїду зник і питання було закрите”, — розповідає Володимир Єльченко.
Ще один шлях — реформування Ради безпеки ООН. Але наразі є багато ідей, які поки не мають однозначної підтримки. Наприклад, делегація США при ООН пропонує розробити нову схему накладання вето, за якою постійні члени Радбезу муситимуть додатково роз’яснювати рішення про ветування резолюцій Генеральній Асамблеї ООН. А президент Франції Еммануель Макрон закликає обмежити право вето щодо питання масових злочинів та розширити склад Ради Безпеки. Туреччина взагалі наполягає на скасуванні права вето.
