Тривалий перебіг COVID – це реальність, як і досвід тих, хто страждає від затяжних симптомів після хвороби. Але згідно з новими даними, це може бути не унікальним станом. На майбутній конференції команда, до якої входить головний лікар штату Квінсленд, Австралія, представить докази того, що немає суттєвої різниці між затяжним перебігом COVID та іншими поствірусними синдромами.
Про що свідчать результати дослідження?
Команда зібрала дані від понад 5 000 жителів Квінсленду віком від 18 років, які мали респіраторні симптоми, що вимагали проведення ПЛР-тесту на COVID-19 та грип. У цій групі трохи менше половини мали підтверджений позитивний результат тесту на COVID. Решта були поділені на тих, хто отримав позитивний результат на грип (995 осіб), і тих, хто отримав негативний результат на обидві інфекції (1 718 осіб).
Початкове тестування було проведено в травні та червні 2022 року, приблизно в розпал сезону грипу в Австралії.
Через рік учасники пройшли повторне тестування, і їх попросили заповнити анкету про будь-які симптоми, які вони відчували. На той час 16% респондентів все ще мали постійні проблеми, а 3,6% повідомили про “помірний або сильний” вплив на їхнє повсякденне життя.
Аналізуючи дані, дослідники брали до уваги такі фактори, як вік, стать і статус “першої нації”, які можуть впливати на ймовірність тривалого перебігу COVID або поствірусного синдрому. Вони виявили, що не було суттєвої різниці в частоті виникнення довготривалих симптомів між людьми з підтвердженим COVID-19, грипом та респіраторним захворюванням невідомої причини.
Іншими словами, вони припускають, що ймовірність розвитку постійних проблем після грипу або застуди може бути такою ж високою, як і після COVID-19.
“У системах охорони здоров’я з високим рівнем вакцинації населення тривалий час COVID міг здаватися окремим і важким захворюванням через велику кількість випадків COVID-19 під час пандемії”, – сказав у своїй заяві головний лікар Квінсленду доктор Джон Джеррард (John Gerrard). “Ці висновки підкреслюють важливість порівняння результатів після COVID-19 з результатами після інших респіраторних інфекцій, а також подальших досліджень поствірусних синдромів”.
Що можуть означати ці висновки?
Багато хто стверджує, що поствірусні синдроми є занедбаною сферою досліджень, що шкодить пацієнтам. Досвід тих, хто перехворів на COVID протягом тривалого часу, особливо в перші дні пандемії, коли цей стан не був офіційно визнаний, привернув увагу до долі людей зі схожими станами, такими як МЕ/СХВ (міалгічний енцефаломієліт/синдром хронічної втоми), багато з яких десятиліттями виступають за підвищення обізнаності та покращення варіантів лікування.
“Проблема в тому, що є мільйони і мільйони дуже хворих, дуже ослаблених людей з цими захворюваннями, і це займе багато часу, тому що ці захворювання історично були в кінці черги на фінансування”, – сказав Біллі Хенлон, директор з адвокації та інформаційно-просвітницької діяльності Альянсу Міннесоти з ME/CFS, в інтерв’ю “Amsterdam News”.
Хенлон захворів на МЕ/КНС у 2017 році після, здавалося б, незначної вірусної інфекції – історія, яка буде знайома багатьом людям, що страждають від тривалого COVID, чий перший контакт з вірусом часто проходить у легкій формі.
Оскільки нове дослідження, проведене в Квінсленді, підкреслює необхідність розглядати затяжний перебіг COVID як частину більш широкого спектру поствірусних станів, які потребують більшої підтримки та фінансування досліджень, деякі інші експерти висловили свою згоду.
“Цей реферат розкриває важливий висновок: приблизно 4 відсотки людей, незалежно від вірусу, яким вони заразилися, можуть мати стійкі проблеми зі здоров’ям після інфікування, що призводить до хронічної недієздатності. Це означає, що тривалий COVID – це не окремий стан, а скоріше частина більш широкого спектру поствірусних синдромів”, – сказала Марі-Клер Сілі, клінічна медсестра-консультант, яка не брала безпосередньої участі в дослідженні.
Інші, однак, поставили під сумнів деякі елементи методології і розкритикували одну з найбільш суперечливих пропозицій дослідницької групи: термін “довготривалий COVID” не є корисним сам по собі і може викликати, як висловився Джеррард, “непотрібний страх”.
Професор Джеремі Ніколсон з Університету Мердока стверджував, що без більш детальних даних про пацієнтів не можна стверджувати, що тривалий COVID “не відрізняється” від інших поствірусних синдромів.
“Відсутність доказів відрізняється від доказів відсутності – тому твердження авторів про те, що лонг-ковід – це те ж саме, що і грипозний поствірусний синдром, не є доведеним, навіть якщо лонг-ковід дійсно є поствірусним синдромом (а це саме так)”, – сказав Ніколсон.
Професор Філіп Бріттон (Philip Britton), який є членом австралійської групи Long COVID Collaboration, прокоментував: “Існують ймовірні причини, чому стійкі симптоми після COVID у цій когорті в Квінсленді можуть спостерігатися не частіше, ніж після інших вірусів, включаючи переважно вакциновану когорту та високу частоту варіантів Omicron. Ці фактори визнаються авторами”.
“Саме через ці специфічні фактори, а також невід’ємні обмеження самої методології дослідження, їхній висновок про те, що “настав час припинити використовувати такі терміни, як “довгий COVID”, є перебільшеним і потенційно некорисним. Затяжний COVID – це глобальне явище, визнане ВООЗ”.
Сьогодні, 15 березня 2024 року, відзначається другий щорічний Міжнародний день поширення інформації про COVID-19 під гаслом “Протистояти COVID-19”. Напередодні презентації на конференції та, ймовірно, протягом деякого часу після неї, це дослідження буде викликати розбіжності та дискусії; але, як зазначила Бріттон, той факт, що люди взагалі говорять про цей стан, – це вже добре.
“Такі дослідження заспокоюють, що більшість людей одужують від COVID без довготривалих наслідків, і надалі, з вакцинацією та еволюцією вірусу, кількість людей, які перехворіють на затяжний COVID, швидше за все, зменшуватиметься з часом. Це хороша новина!” сказала Бріттон.
Джерело: NNews
