Фахівці Головного управління ДФС у Чернівецькій області інформують, що пунктом 179.2 ст. 179 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначені випадки коли обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, зокрема від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, тобто доходи, які перелічені у ст. 165 ПКУ.
Згідно з п.п. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення: садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва.
При цьому, якщо власник сільськогосподарської продукції має ще земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), але не використовує їх (здає в оренду або обслуговує), отримані ним доходи від продажу сільськогосподарської продукції не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), сукупний розмір яких не перевищує 2 гектари. При цьому розмір цих земельних ділянок, а також розмір виділених в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), які не використовуються (здаються в оренду, обслуговуються), не враховуються.
Разом з тим, у разі, якщо розмір земельних ділянок наданих для ведення особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), перевищує 2 гектари, дохід від продажу сільськогосподарської продукції підлягає оподаткуванню на загальних підставах.
При цьому, якщо платник податку отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом (у т.ч. фізичній особі), поняття якого визначено п.п 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, то такий платник зобов’язаний включити суму цих доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів (пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПКУ). Для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, такий платник податку відповідно до п. 176.1 ст. 176 ПКУ зобов’язаний вести облік доходів і витрат та подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов’язковим.
Щодо довідки за ф. 3-ДФ, то згідно Порядку її видачі, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17 січня 2014 року № 32, вона є підставою для невключення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходів, отриманих від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на цих земельних ділянках. При цьому, у довідці зазначаються, зокрема, вид використання земельної ділянки та розмір земельної ділянки у гектарах.
Отже, у разі продажу фізичною особою іншій фізичній особі, самостійно вирощеної сільськогосподарської продукції на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України, такі доходи, не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і не відображаються у річній податковій декларації про майновий стан і доходи. При цьому, розмір земельної ділянки можна підтвердити даними, зазначеними у довідці за ф. 3-ДФ.
У разі якщо розміри земельних ділянок перевищують норми встановлені Земельним кодексом України, то такі доходи включаються платником податку до загального річного оподатковуваного доходу, підлягають відображенню у декларації про майновий стан і доходи за наслідками звітного податкового року та оподатковуються за ставками 15(20)%, встановленими п. 167.1 ст. 167 ПКУ.
Слід зазначити з 01.01.2015 ставки податку на доходи з фізичних осіб, визначені п. 167.1 ст. 167 ПКУ встановлені у розмірі 15% та/або 20%. У разі продажу фізичною особою іншій фізичній особі, самостійно вирощеної сільськогосподарської продукції на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України, такі доходи не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та не відображаються у річній податковій декларації про майновий стан і доходи. При цьому, розмір земельної ділянки можна підтвердити даними, зазначеними у довідці за ф. 3-ДФ.
Сплата земельного податку при тимчасовому припиненні господарської діяльності
Відповідно до ст.ст. 269, 270 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Особливості справляння земельного податку суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV ПКУ (п. 269.2 ст. 269 ПКУ).
Зокрема, юридичні особи – платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку третьої груп для провадження господарської діяльності (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).
Якщо під час здійснення юридичною особою господарської діяльності земельні ділянки використовувалися для провадження такої діяльності, і юридична особа звільнялася від сплати земельного податку за ці земельні ділянки відповідно до п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ, то у разі тимчасового припинення господарської діяльності на юридичну особу також розповсюджується норма п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ.
Отже єдиною умовою звільнення юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи від сплати земельного податку є не результати фінансово-господарської діяльності, а безпосереднє використання земельних ділянок для здійснення цієї діяльності.
Враховуючи зазначене, юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи – власники земельних ділянок не є платниками земельного податку у разі тимчасового припинення господарської діяльності, якщо під час здійснення діяльності земельні ділянки платником використовувалися.
Розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів здійснюються за новою постановою
Фахівці Головного управління ДФС у Чернівецькій області нагадують, згідно з ст. 1. Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі – Закон №185) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку (ст. 2 Закону №185).
Разом з тим, відповідно до змін, внесених Законом України від 6 листопада 2012 року №5480-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» до Закону №185, які набрали чинності з 17.11.2012, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою ст. 1 та ст. 2 Закону №185.
Зокрема, п. 1 постанови Правління Національного банку України від 4 грудня 2015 року №863 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (далі – постанова №863) встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст.ст. 1, 2 Закону №185, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Постанова набрала чинності з 5 грудня 2015 року та діє до 4 березня 2016 року включно.
З урахуванням викладеного, починаючи з 05.12.2015 на період до трьох місяців розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів (робіт, послуг), передбачені в ст. ст. 1, 2 Закону №185, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Джерело: ДПІ у Сторожинецькому районі
