Немає дров… Немає овочів… Шкільні автобуси без краплі солярки. Оптимізація, скорочення, невиплата заробітної плати. Бюджетні установи не мають тарілок, дитячих кухликів та постільної білизни. Поламані насоси та відсутні генератори, протікають дахи та тріскаються стіни. Поламані автомобілі та відсутність техогляду… Сотні господарських питань, які терміново постали з моменту створення Сторожинецької громади. Саме так і не інакше.
Виявляється, всі проблеми не накопичувались роками, а повстали одночасно з створенням молодої громади! Саме таку думку останнім часом нав’язують та мусують “невідомі сили”. “Це не правильно, вони не справляться!” – така моральна допомога йде з боку тих, хто присягав служити Державі та людям.
Колись в дитинстві мені на очі потрапила книга Едуарда Хруцького “Приступити до ліквідації”, в якій йшлося про банду, що займалася підробкою продуктових карток, за допомогою яких потім розкрадала продукти в блокадному Ленінграді. В одному з сюжетів, серед голодного та холодного міста, міліція викрила бандитський склад з провізією. В той час, як люди мерли від голоду, там було все: стояли діжки з варенням, ящики з вином та стелажі з провізією.
Чомусь саме ця книга пригадалася, коли серед волання про відсутність елементарних речей в садочках та школах, привідкривається завіса таємниці над складом Управління освіти Сторожинецької РДА… Тарілки і горщики, кухлики і каструлі, м’ячі та багато інших речей – тих, яких так не вистачає дітям в дитячих садочках міста! Принаймні, про це пишуть завідуючі…
Згідно рішення, прийнятого на першій сесії Сторожинецької міської ради, садочки, які знаходяться в селах, повинні були бути передані на баланс громади до 23 січня 2017 року.
Щодо інших навчальних закладів, зокрема всіх ЗОШ, НВК, ліцею, гімназії та трьох дитячих садочків, які розміщені в Сторожинці, тільки сьогодні, 31 січня, було прийнято рішення на позачерговій сесії районної ради, щодо передачі їх від Управління освіти Сторожинецької РДА до Відділу освіти Сторожинецької міської ради ОТГ.
Ще раніше в мерії попросили всіх відповідальних осіб надати потребу в матеріальних цінностях у майбутніх комунальних установах, зокрема дитячих садочках. По заявках виявлялося, що рівно з моменту створення громади майже всюди закінчилося харчування, у транспорту – бензин, у техніки – пальне, у кочегарів – дрова, різко перегоріли лампочки, зістарилися комп’ютери тощо.
Якраз 23 січня 2017 року від завідуючої ДНЗ №2 “Дзвіночок”, Лариси Мотуз, на ім’я міського голови, Миколи Карлійчука, приходить величезний список необхідних речей. Виявляється, “Дзвіночку” вкрай необхідна величезна кількість інвентарю – і 180 комплектів постільної білизни, і 240 рушників, і 180 подушок, і 100 ковдр, 120 кружок та 240 різних тарілок, підноси, каструлі та ще багато іншого.
Тобто, я так розумію, що зараз бідні діти сидять на чистій підлозі і просто з рук п’ють дбайливо зварений кисіль, прикриваючись подорожником? Щось не віриться!
Нагадаю, що 23 січня садочок ще відносився до Управління освіти Сторожинецької РДА, про що ясно свідчить кутовий штамп.
В мерії зробили геніальний “фінт вухами” – секретар міської ради разом з начальником господарського відділу по завданню міського голови, після об’їзду дитячих садочків та шкіл по селах громади, прийшли на склад Управління освіти, що по вул. Чернівецькій (у будівлю, що належить міській раді).
І замість очікувано пустого приміщення (а як же ж, пишуть всі про шалені потреби), виявили там величезну кількість інвентарю! Сотні тарілок, сотні кружок, спортінвентар, навчальні дошки та ще багато чого! Почути достовірну версію того, що тут роблять всі ці речі і чому вони не в закладах освіти, представникам міської ради не вдалося.
Коли ж спробували сфотографувати все добро, починається справжня “Санта-Барбара”. У пані, яка зустрічала гостей, різко погіршується стан здоров’я. Вона запевнювала візітерів, що це все отримали тільки в п’ятницю, 27 січня.
Через деякий час з РДА телефонують до поліції та кажуть, що секретар міської ради разом з самообороною (!!!) увірвалися на склад Управління освіти, побили (!!!) методиста, вели себе грубо та хамили. В поліції реагують – до складу їде слідчо-оперативна група для встановлення обставин. Звичайно ж, поліцейські нічого не виявили – ніхто нікого не бив, ніхто нікуди не вривався.
Та хто ж “недоговорює”? Що означає забитий склад при нагальній, задокументованій та завізованій підписом та печаткою, потребі ДНЗ?
У мене виникають питання:
- Можливо це так званий “обмінний фонд”. І чиновники просто забули помінятися. В кінці кінців, можливо це чесно придбане майно Управління освіти. Чи за минулий рік не було жодної заявки на обмін? А тепер, коли є громади – це проблеми громад, а майно тихенько спишеться по накатаним схемам?
- Будьмо чесні. Всім нам відомі факти батьківських “поборів” в школах та садочках? Треба те, треба інше. Наприклад, треба “скинутися” по 100 гривень на умовні кружечки. Але “кружечки мають бути всі однакові”, щоб дітки один одному не заздрили. Та й ще має бути “сертифікація у цих кружечок…”. А “ми знаємо, де такі продаються…”. Нормальна схема, щоб два рази заробити на людях, які все заради дітей віддадуть?
Те саме стосується і м’ячиків, і “скиданню” батьківського комітету на нову дошку в класі, на парти, на “побілку”, на п’яте, на десяте… Можливо, держава купує інвентар за державні гроші, а хитрі чиновники “перепродують” батькам?
На мою думку, найбільший гріх – під час війни бути мародером. Коли люди дають останні гроші на армію і надіються на те, що держава буде ставитися чесно та справедливо хоча-б до їхніх дітей. Але так не стається.
Можливо, такі “склади” і законні, але тоді це узаконене державою мародерство по відношенню до свого народу, про що мають знати батьки дітей, які регулярно носять “по 100 гривень” незрозуміло куди, коли держава мала б вирішити ці питання безкоштовно.
Тепер питання за депутатами та керівництвом громади – чи вони пропустять це мимо вух і залишаться “в долі”, чи будуть “рвати” на користь своєї громади . І це стосується не тільки Сторожинецької, а й про Великокучурівської, Чудейської та Красноїльської громади, а також тих сіл, які не ще поки не визначилися.
Може вже пора жити по-новому, а не “жити по новому” і перестати, нарешті, обкрадати дітей?
Михайло Шморгун, незалежний блогер
[views]
