Середа, Листопад 14
PapaKarlo - вироби з дерева

Двері з особливо цинічних порід дерев. Розслідування (Частина ІІ)

В той час, коли середня українська родина рахує буквально кожну копійку домашнього бюджету, ледве зводячи кінці з кінцями – господарники та їх посіпаки з легкої руки “ділять” бюджет громади, або, як вони кажуть, однієї “великої, дружньої родини” на таких потрібних для людей покращеннях благоустрою.

Звичайно, розпоряджатися чужими коштами значно легше ніж своїми, кровними – однаково умовні “Карлійчуки” отримають свою багатотисячну зарплату, незалежно від якості своєї роботи.

Напевно, мерія довго думала, куди можна вгатити майже 100 тисяч бюджетних гривень так, щоб максимально покращити благоустрій та, звичайно, приманити інвестора, який десь бігає, але до громади чомусь не добігає і гроші свої не заносить, хоча, здавалося б, і бордюри помальовані, і лавочки розставлені.

Сьогодні поговоримо про капітальний ремонт у двох сільських школах І-ІІ ступенів, в яких навчаються декілька десятків дітей – це храми науки на хуторі Рівня та на хуторі Плай у Банилові-Підгірному.

В приступах лютої господарності десь в світлих кабінетах мерії був визначений головний підрядник – КП “Сторожинецьке ЖКГ”. Звичайно, всі містяни знають це потужне прибуткове підприємство, яке чомусь регулярно підкормлюють бюджетними коштами.

Ремонтно-будівельні роботи по капітальному ремонту приміщень ЗОШ І-ІІ ступенів хутора Рівня села Банилів-Підгірний підрядник оцінив аж в 45,9 тис. грн.

По традиції, договір візував, крім великого господарника Миколи Карлійчука, ще й господарник поменше Ілля Карлійчук.

Про те, що акт виконаних робіт був підписаний на наступний день після договору, можна навіть не згадувати – про фантастичну швидкість роботи підрядників я писав раніше.

Скориставшись древньою магією запиту на отримання інформації, вдалося заполучити в руки акт приймання виконаних будівельних робіт.

І що ми бачимо? Весь “капітальний ремонт” приміщення ЗОШ на хуторі Рівня вклався рівно в заміну “блоків дверних дерев’яних”, або, по простому, дверей. Більше нічого підрядник там не робив.

На майже 46 тисяч гривень визнаний лідер у виробництві дверей, – КП “Сторожинецьке ЖКГ”, – поміняло аж шість дверей – одну подвійну та п’ять одинарних. Шляхом нехитрих маніпуляцій визначаємо, що середня ціна однієї двері – 7,6 тис. грн. 

Складається враження, що вищеназвані двері були вироблені з надзвичайно рідкісної і дорогої деревини майстрами-ельфами у повнолуння і доставлялися до Банилівських шкіл на ламах з Тібету (це сарказм, якщо що).

Тут моя віра в господарність сильно підірвалася. З акту виконаних робіт бачимо, що дверей має бути аж 17,5 м² по ціні полотна 1738,6 грн. за 1 м².

З ПДВ (а підприємство є платником ПДВ) ціна складатиме 2086,32 за 1 м2. Знову ж таки, за допомогою “антикорупційної рулетки” було визначено розміри: вхідні двері подвійні – 1,14 м х 2,62 м, загальна площа – 5,97 м²; п’ять внутрішніх дверей – 0,99м х 2,01м. Загальна площа 9,94 м2. Разом 15,91 м². Десь півтора квадрати (а це 3,3 тис. грн.) знову ділися. Може підрядник врахував площу дверних коробок у площу дверних полотен? Питання риторичне.

До якості також є питання – “ельфи з комунхозу” промазали двері з особливо цінного виду ялиці лаком, не зовсім охайно підшпакльовуючи недоліки.

Здивували дверні замки. Разом з ПДВ їх вартість склала 550 грн. за штуку. Не експерт в замках, але це творіння невідомого китайсько-польського генію з написом “Imperial” на сторожинецькому базарі в не сильно “рибний” день коштує біля 300-330 грн.

Скільки б коштувала заміна дверей в ЗОШ І-ІІ ступенів на хуторі Рівня, якби її проводили менш відомі в Україні виробники дерев’яних та металопластикових дверей?

В одному з сторожинецьких салонів порахували, що вхідні металопластикові енергоефективні двері для школи на хуторі Рівня з 4-камерним підсиленим профілем, німецькими петлями, німецьким замком-рейкою, енергозберігаючим склопакетом останнього покоління та внутрішні міжкімнатні двері з дерев’яною коробкою, порогом з ясеня і ще багатьма плюшками разом з замірами, монтажем та всілякими консультаціями вартували б 23,1 тис. грн. (в два рази менше ніж в витратила міська рада).

Трохи менше нарахували виробники з самого Банилова-Підгірного – дерев’яні двері у них вартували б біля 19 тис. грн.

А ось якби замінити всі ті двері в школі на хуторі Рівня на металопластикові (звичайно, знову ж таки, якщо замовляти не у таких “популярних” в народі виробників, як КП “Сторожинецьке ЖКГ”), то вони б вартували 33,4 тис. грн. З монтажем.

Але навіщо нам метлопластикові двері в школі? Банилів-Підгірний – край лісів, дрова завжди є, тратити їх можна скільки завгодно! Про енергоефективність нехай Гройсман десь собі там вирішує, а молода 67-річна команда керівництва Сторожинецької мерії знає краще, що для дітей потрібно.

Сам ж школа, в якій поробили “капітальних ремонтів” майже на 46 тис. грн., та територія біля неї зараз виглядає ось так:

По простому, якби привезти дві тачки глини з половою, то можна було би це все затинькувати, потім побілити і було би файно та господарно. Але якби це робила якась “потрібна” і “надійна” контора, то бюджету громади, напевно, не вистачило.

В школі вже рік не можуть доробити відкоси, заливши монтажну піну “просто неба”. За комунальниками, до речі, відкоси заробили працівники школи.

Якби до бюджетних коштів було таке ж відношення, як до власних, то, в приступі господарності, міський голова міг би вибрати більш економний (та енергозбергаючий) варіант, а на решту (як ми порахували вище, від 13 до 23 тис. грн.) поправити весь цей абрамчукаліпсіс, на який школярі, судячи з всього, дивляться вже не перший рік. Спортивного майданчику там, до речі, також немає.

З школою на хуторі Плай історія приблизно така ж. Такий же “капітальний ремонт”, але вже на 51,4 тис. грн., і також тільки заміна дверей.

Від моменту підписання договору та до підписання акту виконаних робіт знову проходить один день – наша мерія настільки впевнена, що гроші будуть і що ніхто не завадить їм перевитрачати бюджетні кошти, що підрядники виконують роботи загодя, а Микола Миколайович чорнильною ручкою потім ставить жирний підпис, розписуючись у власній компетентності та господарності.

Акт виконаних робіт приблизно такий же. Такі ж дорогі двері з особливо “цинічних” порід дерев по 2 тисячі за квадрат “блоків дверних дерев’яних”, такі ж дорогі замки по 550 грн., балони монтажної пінки по 171 грн. і т.д.

Загальна площа встановлених в школі нових дверей – 18,1 м². За давньою “совковою” традицією, потрібно “дапісать”, тому в акті 19,5 м².

Знову ж треба нагадати, що документ, в який ми дивимося, є актом виконаних робіт. В ньому вже по-факту визначається, за які виконані роботи та витрачені матеріали необхідно сплатити кошти. Можна рекомендувати тим, хто підписує такі документи, добре дивитися, що вони підписують.

Давайте допоможемо “великим господарникам” порахувати, скільки б вартували такі ж двері, але металопластикові. В цьому знову допоміг один з сторожинецьких продавців.

Якщо б встановити вхідні двері з металопластику, а міжкімнатні зробити трохи дешевше, сума була б 32,4 тис. грн. Якщо би всі двері замінити на енергозберігаючі, їх вартість була б 40,7 тис. грн. Звичайно, з німецькими замками, 4-камерним профілем, енергозберігаючим склопакетом тощо.

Вартість дерев’яних дверей, якщо б їх виготовили та встановили підприємці з Банилова-Підгірного, склала б 22 тис. грн. 

Тобто, економія на такому виді робіт склала від 10 до 29 тис. грн., за які можна б було облаштувати спортивний майданчик для школярів, які зараз задовільняються закопаними в землю колесами та диском від мотоциклу в якості кільця для баскетболу прямо на опорі лінії електропередач.

“Спорт, молодь, підтримка” – ці слова ми чули лиш на виборах. Які пройшли.

В загальному, на сьогоднішній день, дерев’яні двері в школах на хуторі Рівня та хуторі Плай можна було б встановити за 41 тис. грн., а повністю замінити їх на металопластикові енергоефективні двері за 74,1 тис. грн. 

Міська рада ж витратила на це 97,3 тисячі наших гривень з бюджету громади. Що особливо цинічно виглядає тоді, коли на саму ж перевірку КП “Сторожинецьке ЖКГ” грошей немає. Або на інші цілі. На зарплати, наприклад.

Як ми бачимо, “життєзабезпечує” наша Сторожинецька громада лише потрібних людей при повному ігноруванні депутатського корпусу та членів виконкому. А що? Всім ж перепаде від корита бюджету!

Замість того, щоб розвивати інфраструктуру міста та громади, створювати реальні умови для залучення інвестицій, запроваджувати механізми формування прозорих бюджетів, залучення бізнесу до розробки стратегій розвитку громади, господарники влаштовують вже майже ритуальні танці з бубном на капищі громади за кошти цієї самої громади.

Не “рука москви” чи путін заважають Україні розвиватися. Неможливими реформи робить некомпетентність, халатність та корупція.

Михайло Шморгун

Магазин Штіль