Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок — Голодомор, який призвів до небачених безневинних жертв.
У суботу, 24 листопада в Україні відзначався День пам’яті жертв Голодомору – мільйонів загиблих в результаті штучного голоду селян радянської України, знищених сталінським режимом у 1932-1933 роках.
В центральній районній бібліотеці була організована година пам’яті «Горить свіча… А може то душа?» в ході якої читачі мали змогу переглянути відеофільм «Голод 33».
Голод, який поширювався протягом 1932 року, набув найстрашнішої сили на початку 1933 року. Першими, як правило, гинули чоловіки, пізніше – діти, і останніми – жінки. Але, перш ніж померти, люди часто божеволіли, втрачаючи своє людське єство. Голод притуплював моральність. У багатьох місцевостях зафіксовані випадки канібалізму. Кров холоне в жилах, коли дивишся моторошні кадри з фільму.
На розсуд читачів була представлення однойменна книжкова виставка, на якій були зібрані документи і матеріали, які переконливо розкривають причини, перебіг, масштаби та наслідки страшної соціогуманітарної катастрофи українського народу, інспірованої радянським політичним режимом на початку 30-х років.
Особливу увагу привернуло унікальне видання «Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932 – 1933років в Україні» видане на замовлення Українського інституту національної пам’яті, яке включає в себе 17 обласних томів та том міста Києва. Книга пам’яті – як данина жертвам Голодомору.
Голод 1932-33 років чорніє великою плямою на демографічній карті України, втрат від цього ще не вдалося повернути — ні матеріальних, ні тим більше людських.
Мільйони людей, які загинули у 1932-33 роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі. Про них пам’ятатимемо ми, хто вижив, їх діти та онуки, і запропоновані увазі читачів книги слугують цій благородній меті.
