У Панківському НВК було провели захід “Я любила народ і люблю його до сьогоднішньої хвилі”, присвячений 155-річчю від дня народження Буковинської горлиці Ольги Юліанівни Кобилянської.
27 листопада 1863 року в містечку Гура-Мора в Південній Буковині народилась видатна українська письменниця Ольга Кобилянська. У дитинстві вона мріяла бути акторкою, але обрала професію за покликом серця – бути письменницею.
Як складалось життя Ольги, про що вона мріяла і що писала – школярі ознайомили присутніх із основними віхами життя письменниці.
Діти розповідали, що після переїзду до Чернівців Ольга Кобилянська активно пише повісті та оповідання: “Він і вона” (1895), “Що я любив” (1896), “Ніоба”, “Некультурна”, “Природа” (1898), “Земля” (1902), “У неділю рано зілля копала” (1909), “Через кладку”, “За ситуаціями”, “Апостол черні” тощо.
З 1903 року Ольга постійно хворіла, але продовжувала невтомно працювати. Впродовж 1915–1923 років вона пише низку оповідань, які пронизані біллю, стражданням через Першу світову війну: “Лист засудженого вояка до своєї жінки”, “Назустріч долі”, “Юда” (усі – 1917р.), “Сниться” (1922), “Зійшов з розуму” (1923), які увійшли до збірки “Але Господь мовчить…” (1927).
Учні школи також розповіли, що видатна українська письменниця померла 21 березня 1942 р. Окупаційна влада заборонила публікувати некролог українською мовою та виголошувати промови над могилою письменниці.
У Чернівцях, у будинку, де жила Ольга Кобилянська, було відкрито меморіальний музей.
