27 лютого 2020 року в Чернівецькому учбово-методичному центрі культури Буковини відкрили виставку “Мистецтво Підгір’я”, на якій народні майстри Сторожинецького району представили свої творчі роботи.
“Ми хочемо привернути увагу до проблеми збереження та відродження традиційних народних ремесел, що здавна побутували на Буковині, ознайомити людей з унікальними виробами, – розповів Микола Шкрібляк, директор центру культури Буковини. – У своїх роботах майстри Сторожинеччини використовують як зразки традиційних орнаментів, так і власні розробки. Усі охочі матимуть змогу ознайомитися з призабутими видами народного мистецтва – лозоплетінням, соломоплетінням, вишивкою, ткацтвом, лялькарством, текстильною аплікацією”.
Лариса Броска займається соломоплетінням. На виставці представлено понад 20 її дивовижних виробів. Привертає увагу різдвяний вертеп: Матір Божа перед колискою маленького Ісусика, символічні лілії, овечки, літають ангелочки. Навіть не віриться, що все це зроблено із соломи.
“Дуже трудомістка робота. Працювала над вертепом майже місяць, – запевнила майстриня. – Відроджую народні традиції виготовлення дідухів та павучків. А це ляльки-обереги, коник, мишка – символ року. В нашій області цей вид народного мистецтва ще не дуже добре розвинений, тому опановувала все самотужки. Перш за все, потрібно заготувати солому, знати, як її правильно висушити. Підійдуть будь-які злакові культури, хоча найкраща житня, бо вона має довге стебло. Веду гурток “Золота соломинка” при Сторожинецькому центрі дитячо-юнацької творчості. На виставці є роботи моїх талановитих учнів, якими дуже пишаюся”.
Церква, млини з вітряками, янгол, метелик, чаша, ріг достатку, обереги, герби, стільчики, космічний прибулець…Понад 40 виробів із лози представив народний майстер Михайло Гева.
“Закінчив ЧНУ, працював учителем математики. Але вже 25 років займаюся лозоплетінням, – говорить пан Михайло. – Перебрав це народне ремесло від свого тестя. У мене вдома є багато виробів із лози. Навіть сплів ліжечка для дітей, карнизи на вікна. Ось старовинне тарахкало, яке зайняло перше місце в області та Києві. У передвеликодні дні, коли затихали дзвони, діти брязкали ним у стайні, щоби був гарний приплід худібки. А це оберіг у вигляді хреста, який ставили у хаті, щоби захищав її від злих духів. Якщо згадати історію, то 1890 року в Сторожинці була відкрита перша школа із лозоплетіння на Буковині. Я намагаюся продовжувати ці традиції. Заготовляємо лозу разом із дітьми: ходимо на річку, рубаємо її, сушимо. Також відроджуємо старі речі, скажімо, глиняні глечики, вишивки.
Марія Остафійчук показує свої стилізовані ляльки-мотанки, красиві картини та гобелени з використанням текстильної аплікації. Цілі композиції: “Весільний танок”, “Жили-буди дід та баба”, “Соняшники”… На виставці представлено майже 50 її робіт.
“Я з дитинства малювала, вишивала, в’язала. Працювала в лісовому господарстві. Але вже 15 років займаюся народними ремеслами. Отримую від цього велике моральне задоволення, – зізналася майстриня.
Роблю ляльки-мотанки, зокрема з кукурудзяного листя. Можливо, єдина в області займаюся текстильною аплікацією. Свої вироби дарую рідним, друзям, знайомим. Їм дуже подобається”.
Старовинні рушники, тайстри, боярки, кептарі з маминої колекції представила заслужена працівниця культури Трандафіра Сушинська із села Снячів на Сторожинеччині.
“У нашій родині всі були дуже талановиті. Покійна мама вишивала, ткала. Дідусь виробляв шкіру, кроїв і шив киптарі, – пригадує майстриня. – Я теж вишиваю. На виставці є мої роботи. Передаю своє вміння дітям, онукам. Уже 30 років працюю директоркою сільського Будинку народної творчості. Там є багато народних колективів, гуртків”.
“Таким рідкісним іменем маму назвала бабуся. У перекладі з румунської Трандафіра означає квітка троянда, – каже донька Світлана. – Мама вміє все робити. Вона присвятила своє життя творчості. Моя сестра теж вишиває, брат займається різьбою по дереву”.
Запрошуємо усіх відвідати виставку за адресою: м.Чернівці, Й.Главки, 1, яка триватиме до 20 березня.
Джерело: Сторожинецький ЦДЮТ
