Початок вересня — завжди яскравий, насичений емоційністю та хвилюючою атмосферою. Саме в День знань ми з особливою теплотою згадуємо своїх вчителів, наставників, їх неоціненну роботу розуму і серця.
Два чудові ювілеї святкує в ці сонячні дні вчитель хімії Сторожинецької ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 Пшедромирська Євгенія Антонівна: 50 літ на педагогічній ниві в одному навчальному закладі і 70-річчя від Дня народження. Долею їй судилося стати справжнім Учителем: мудрим і вимогливим, толерантним і справедливим, щирим і творчим. Євгенія Антонівна подарувала школярам півстоліття натхнення, любові, турботи.
З дитинства мріяла стати хорошим педагогом, дуже старанно навчалася у Савенецькій середній школі Хмельницької області, яку закінчила із золотою медаллю. Переїхавши на Буковину з Поділля, 18-річна енергійна та цілеспрямована дівчина спочатку працювала старшою вожатою у Старобросковецькій восьмирічній школі № 1. У 1965 році розпочала трудову діяльність у Сторожинецькій середній школі № 1 і паралельно навчалась на біологічному факультеті Чернівецького університету. Євгенія Антонівна викладала хімію та біологію не одному поколінню сторожинчан. Сьогодні в нашій школі працюють 11 педагогів, яким пощастило бути учнями справжнього Учителя — взірця людяності, порядності, педагогічної майстерності. Євгенія Антонівна – вчитель-методист, учитель вищої категорії, Відмінник народної освіти України. Вона ніколи не зупиняється на досягнутому, весь час самовдосконалюється. Адже народна мудрість говорить: «Щоб дати учню іскорку світла – учителю треба виховувати в собі сонце».
Щодня Євгенія Антонівна переступала поріг школи усміхнена, зі смаком одягнена, з гарною зачіскою, з безмежним бажанням залучити дітей до світу знань і творчості. Вона завжди вчила своїх учнів наполегливо шукати істину, не зупинятися на досягнутому. Тому серед її випускників багато успішних людей — це лікарі, екологи, науковці, юристи, вчителі, військові та інші. І коли її вихованці заходять до школи та з вдячністю розповідають про свої успіхи, серце вчителя наповнюється радістю та гордістю за своїх учнів. Разом з випускниками вона згадує, як проводили цікаві тематичні вечори та захоплюючі хімічні досліди, інсценізували п’єси і танцювали вальс. І хоча в цьому році Євгенія Антонівна йде на заслужений відпочинок, для колег та школярів багатьох поколінь вона залишається прикладом відданості своїй справі, високого професіоналізму, інтелігентності та небайдужості.
Багато років поспіль Євгенія Антонівна була керівником районного методичного об’єднання вчителів хімії. Вона завжди щиро ділилася з колегами секретами професійної майстерності, допомагала їм впроваджувати традиційні та сучасні методи навчання при розв’язуванні задач, проведенні демонстраційних експериментів, застосуванні міжпредметних зв’язків. Виробила власний досвід у питанні наукового підходу та методики викладання хімії. Вона переконана, що учитель — це скрипаль дитячих сердець: як поведе смичком, таку мелодію й почує.
У Євгенії Антонівни чудова дружня родина. Разом з чоловіком Петром Володимировичем виховали двох прекрасних дітей — Ігоря та Лесю, які дуже добре навчалися, закінчили школу із золотими медалями, стали творчими і неординарними особистостями. Після раптової смерті чоловіка Євгенія Антонівна знайшла сили дати дітям вищу медичну освіту, тим самим здійснивши заповітну мрію Петра Володимировича. Зараз син працює лікарем-невропатологом та наркологом в Ужгороді, має художній хист, пише картини, разом з дружиною виховує двох дітей. А донька — Леся Петрівна — відомий терапевт у рідному Сторожинці, чудова дружина і турботлива мати двох дітей.
Турботлива бабуся дуже радіє успіхам своїх чотирьох онуків. Найстарша Марійка вже працює фармацевтом. Андрійко — поліглот, у свої 14 років досконало знає англійську, німецьку, угорську та польську мови. Владочка поєднує відмінне навчання в ліцеї з успіхами у спортивно-бальних танцях, є призером багатьох Всеукраїнських конкурсів. Найменша Олечка відвідує дитячий садок і допомагає бабусі вирощувати троянди, яких у Євгенії Антонівни десятки сортів.
А другого вересня вся родина та друзі зберуться за святковим столом, щоб привітати берегиню сім’ї з 70-річним ювілеєм і побажати Божої благодаті, міцного здоров’я, впевненості у завтрашньому дні, мирного неба та оптимізму.
Ми теж хочемо сердечно привітати нашу дорогу шановну Євгенію Антонівну і побажати, щоб На Вашому життєвому рушнику пломеніли тільки квіти Добра, Злагоди, Щастя! Щиро вдячні Вам за самовіддану працю, за бездоганне виконання відповідальної вчительської місії, за душевне тепло, за те, що так гідно несете світле і почесне звання — Учитель!
Летять роки в міжзоряний політ,
Але душа нехай про це не знає!
Хай серце б’ється в ритмі юних літ,
Хай Бог пошле здоров’я, і щастя процвітає.
Хай осінь буде світла й легкокрила,
І хай здійсниться заповітна мрія!
З повагою, педагогічний та учнівський колектив Сторожинецької ЗОШ І-ІІІ ст. № 1
Фотографії з особистого архіву Євгенії Антонівни
