Пенсіонер Валерій Федорович із Чернігова, який у березні з рушниці збив російський літак, нагороджений медаллю.
Про це повідомила Державна прикордонна служба.
У березні, коли російські окупанти безперервно бомбили Чернігів, пенсіонер Валерій Федорович взяв свою рушницю і відкрив вогонь. Ворожий винищувач Су-34 був поцілений і знищений. Літак впав, а наш герой отримав медаль “За сприяння в охороні державного кордону”, – йдеться в повідомленні.
Такі історії вкотре доводять, що в Росії немає жодних шансів перемогти у війні проти України. Адже якщо у нас немає необхідної зброї, то ми й закрутки в хід пустимо, і з рушниць ворожі літаки обстрілюватимемо.
Про Володимира Федоровича з Чернігова розповіли у ДПСУ. Зауважили, що чоловік – приклад того, що для сміливості немає жодних вікових обмежень, пише 24 канал.
Гатив по ворожому винищувачу з рушниці
Чоловік розповідає, що почув у небі гул. Тож він відразу ж схопився по рушницю. І хоч розрахована вона на дещо іншу здобич, Володимира Федоровича це не зупинило ані на мить.
Я своєю “клюшкою”, а хлопці – своїми. І воно, падло, впало, – розповів він.
Ніхто не може достеменно сказати, завдяки кому вдалося “приземлити” ворожий винищувач. Але можна без сумніву сказати, що цей дідусь точно доклався до того, щоб в армії Росії було на один літак менше.
Як справжній мисливець, Володимир Федорович залишив собі трофей. Тепер у нього в гаражі стоїть уламок того самого російського винищувача, який збили у Чернігові.
Літак окупантів вдалося збити 5 березня. Ним виявився окупантський бомбардувальник Су-34. Під час “приземлення” двом пілотам вдалося катапультуватися. Однак, один із них поповнив лави “двохсотий”, а другий – Олександр Красноярцев – став заручником. Утім, перед тим він з пістолета убив одного цивільного, котрий намагався його спіймати.
Дідусь також розповів, що у його підвалі переховувалися від атак сусіди. І щойно він показав дитячий малюнок на дверях, стримувати сліз він не зміг. Тож чоловік відвернувся від камери та перепросив за те, що емоції взяли гору.
Його спитали, чи пішов би він воювати, якби не було обмежень по віку. На це чоловік без жодного сумніву відповів: “Я б сьогодні пішов пішки! Навкарачки поліз би!”
Цей сміливий дідусь показав, що немає правильного віку для того, щоб захищати свою державу від окупантів. І якщо немає можливості долучитися до лав ЗСУ, то можна гатити по ворогу всіма можливими способами. Зокрема, й допомагаючи нашим військовим і волонтерам.
