TAKING TOO LONG?
CLICK/TAP HERE TO CLOSE LOADING SCREEN.
...завантаження...

«Спочатку плакала, а через місяць – своїми ногами вийшла з лікарні»: як у Чернівцях проводять реабілітацію хворим після інсульту

Уявіть, що хочете вийти на вулицю, але не можете відчинити двері… Або ж відчуваєте спрагу, проте не знаєте, як налити воду в стакан… Саме таким – звичайним навичкам – доводиться вчитися людям, які перенесли інсульт. Допомагають їм із цим у відділенні медичної реабілітації, що діє в Центральній міській клінічній лікарні Чернівців.

У  кабінеті – мозаїка, яскраві картинки, а також бізіборди з імітацією застібок, вмикачів, шнурівок тощо. Щоправда, «бавляться» із цим не діти, а дорослі люди, які перенесли інсульт. Саме на таких, здавалося би іграшкових, предметах вони заново вчаться найпростішим навикам.

«Завдяки всім цим приладам ми вчимо людей пристосовуватися до життя. Вмикати і вимикати світло, користуватися розеткою, застібати ґудзики і замочки. Людина після інсульту просто забуває, що вміє усе це робити. Тож ми допомагаємо пригадати», – пояснює ерготерапевт Кароліна Апопій.

За столом – 71-річна Катерина з Маріуполя. Вона уважно дивиться на картинки, які їй показує ерготерапевт, а потім по складах повторює за нею слова: «пер-чик», «кар-топ-ля». Коли в жінки виходить, фахівчиня підбадьорює її: «Яка ж ви молодець! Ще трохи – і будемо з вами борщі варити!».

«Катерина приїхала до нас у дуже важкому стані, після інсульту. Вона 20 діб ховалася від бомбардувань у підвалах Маріуполя. Була прикута до ліжка, навіть сидіти не могла, не розмовляла. Нині у неї вже третій курс реабілітації. Жінка сама ходить і вчиться говорити. Коли вона своїми ногами зайшла до кабінету – ми всі аплодували її мужності і силі», – розповідає завідуючий відділенням реабілітації Центральної міської клінічної лікарні Чернівців Андрій Фролов.

Поруч із Катериною на спеціальному тренажері для рук працює Ярослав. Чоловік теж переніс інсульт і робить усе, щоб одужати та повернутися до роботи.

«Я ще працюю і хочу продовжувати працювати. Лікарі тут мене поставили на ноги, дуже їм вдячний. Впевнений, ще трохи – і я повернуся до нормального життя», – ділиться чоловік.

«Мозок – найлінивіший орган нашого тіла»

Відділення реабілітації було створене у Центральній міській клінічній лікарні у 2020 році. Починали з нуля – збирали команду, закуповували обладнання, впроваджували європейські методики надання медичної допомоги.

«Я поїхав на курси з фізичної реабілітаційної медицини. Повернувся звідти з новими ідеями, які одразу запропонував нашому генеральному директору – Віктору Процу. Розповів, яке обладнання нам потрібно, як організувати роботу відділення, що зможемо робити. І Віктор Йосипович підтримав це. Так радянський кабінет ЛФК перетворився на відділення, що складається з ерготерапії та фізичної реабілітації», – розповідає Андрій Фролов.

У Центральній міській лікарні функціонує інсультний центр та неврологічне відділення, які тісно взаємодіють із відділенням реабілітації. Тут створені спеціальні мультидисциплінарні бригади, до складу яких входять лікарі з фізичної реабілітаційної медицини, лікарі-неврологи, психологи, логопеди, соціальні працівники, фізичні терапевти та ерготерапевти. Усі рішення приймають разом. Із кожним пацієнтом працюють індивідуально. І якщо в перші години після інсульту йдеться про невідкладну допомогу і збереження життя, то наступне завдання – відновити втрачені функції (ходіння, чутливості кінцівок, рівноваги, мовлення тощо).

Велика помилка – відкладати початок реабілітації після інсульту.

«Під лежачий камінь вода не тече. Якщо людина після інсульту буде лежати, огорнута теплом і турботою родичів, рано чи пізно вона перетвориться на овоч. Варто розуміти: мозок – це найлінивіший орган нашого тіла. А після інсульту він ще й уражений. Тож наше завдання – ввімкнути додаткові можливості мозку, змусити його працювати, але не силою, а мотивацією. У перші дні це може бути пасивна гімнастика, щоб не дати залежатися. Далі – більше.

Знаєте, як наш фізичний терапевт розпочинає роботу? Заходить до палати і говорить: «Виконуємо першу вправу – посміхаємося!». І вже настрій у хворих покращується, і бажання щось робити з’являється, очі горять», – продовжує розповідати Андрій Валентинович.

Поки ерготерапевти допомагають людині пристосуватися до повсякденного життя (одягнутися, розчесатися, застібнути ґудзик, тримати виделку), фізичні терапевти допомагають зміцнитися: самостійно сісти, піднятися, дійти до умивальника, вийти в коридор.

«Так, хворим страшно. І це природньо. У нас була пацієнтка, яка плакала, коли ми вперше після інсульту поставили її у вертикальне положення. Вона відчула, що може стояти на ногах! А через місяць власними ногами вийшла з лікарні. Це – наша гордість, саме заради таких моментів ми робимо свою роботу», – говорить завідуючий відділенням.  

Інсульт стався під час бомбардування Миколаєва

У залі фізичної реабілітації багато тренажерів: стаціонарна підвісна система, брусся з перешкодами, бігова доріжка, орбітреки, степ-платформи, балансери тощо.

На велотренажері під керівництвом фізичного терапевта крутить педалі Світлана Дмитренко. У неї стався інсульт під час бомбардування Миколаєва. У рідному місті їй надали медичну допомогу і порадили їхати подалі – у більш безпечне місто, де вона зможе займатися реабілітацію і не чути вибухів.

«До Чернівців ми приїхали 15 квітня. І тут проходимо курси реабілітації. Дружина вже почала самостійно ходити – усе це результат комплексної реабілітації.

До Миколаєва поки повертатися не плануємо: лікарі попередили, що бомбардування і вибухи можуть спровокувати повторний інсульт», – каже чоловік Світлани Сергій Дмитренко.

Фізичний терапевт Микола Попович підбадьорює пацієнтку: хвалить, коли вона переступає перешкоди та впевнено ступає.

«Насправді, ми – маленькі помічники. Ми лише скеровуємо людину, мотивуємо її. Все  інше вона робить сама», – скромно каже він.

«Родичі повинні не годувати хворого з ложки, а допомагати йому самостійно обходити себе»

Тривалість реабілітації для кожного пацієнта індивідуальна. Хтось уже через тиждень отримує перші результати, комусь треба місяць. Медики кажуть: якщо у перших пів року після інсульту займатися реабілітацією – результати будуть чудові.

«Якщо почати працювати пізніше, коли хворий «залежаний», – це важче, знадобиться більше зусиль і терпіння. Тому перед випискою з лікарні радимо пацієнтам не лінуватися, а продовжувати працювати вдома. А родичам – не приносити тапочки та годувати з ложки, а допомагати самостійно обходити себе. І через певний час знову лягати у лікарню та проходити реабілітацію.

Я бачив різних пацієнтів і точно можу сказати, що інсульт – це не вирок, і навіть при важкому ураженні можна повернутися до нормального життя. Так, нехай із певними обмеженнями, але жити! За це наша команда і бореться», – каже Андрій Фролов.

Фото Ігоря Константинюка

Категорія: Новини
Сторожинець.info
МЕНЮ

КОНТАКТИ

Viber: 066 368 05 92

[email protected]

м. Сторожинець, вул. І. Вільде, 2

Розміщення реклами
050 105 49 06

АРХІВ