TAKING TOO LONG?
CLICK/TAP HERE TO CLOSE LOADING SCREEN.
...завантаження...

"Діти чекають, що тато повернеться". Історія дружини загиблого на війні буковинця, яка виховує чотирьох синів

Чоловік Христини Ординської з Чернівецької області загинув у квітні, обороняючи Харківщину. У подружжя четверо синів — наймолодшому два роки, а найстаршому — буде 11. Після смерті військового жінка виховує дітей сама й вчиться робити те, чим раніше займався її чоловік — косить траву, готує дрова на зиму й пробує працювати за станком у домашній майстерні.

Чоловіка призвали до збройних сил попри те, що в нього четверо дітей. Христині образливо через це, також їй важко зрозуміти, чому це трапилось саме в їхній сім’ї. Однак знає, що такою зараз є ціна незалежності. Суспільне Чернівці поспілкувалося з Христиною про втрату чоловіка і те, як виховує синів тепер.

Чоловік Христини Юрій Ординський пробув на фронті трохи більше ніж місяць. 9 квітня там відзначив свої 50 років, а 17 квітня загинув внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Майже тиждень після смерті, коли чоловік перестав виходити на зв’язок, Христина намагалась знайти його — телефонувала у лікарні, госпіталі та морги.

“Я дзвонила у всі області. Вірите? Думала, може поранений, то навіть у Львів дзвонила. У мене був зошит розписаний номерами, які я знаходила. Бувало, медики перенаправляли, давали контакти інших лікарів, які могли б щось знати”, — говорить жінка.

Перед смертю чоловіка Христина говорила з ним телефоном. Юрій пояснив, що їх відправили на зачистку.

"Діти чекають, що тато повернеться". Історія дружини загиблого на війні буковинця, яка виховує чотирьох синів
Юрій Ординський. Фото Суспільному надала дружина

Христина шукала чоловіка до 21 квітня, коли їй повідомили про загибель офіційно. Розповідає, що у військовій частині її заспокоювали. Говорили, що зв’язку з військовими може не бути тижнями й причин телефонувати зараз нібито немає. У підсумку про загибель чоловіка дізналась з запізненням.

“За день до офіційного повідомлення в селі люди про це вже говорили, сільська рада це знала, а мене ніхто про це не повідомив. Мені це було неприємно. Сільрада чекала на представників військкомату, щоб сказати мені офіційно”, — каже Христина.

У морзі жінка не могла впізнати тіло свого чоловіка. Зрозуміла, що це він лише за шрамами на руках. До повномасштабної війни Юрій працював столяром й мав порізи через роботу.

Христина розповідає, що чоловік не хотів їхати на фронт — йому було важко залишати чотирьох маленьких дітей. Повістку вручили 25 лютого за день після початку повномасштабної війни. Прощання з Юрієм жінка пам’ятає погано. Зараз у збройних силах служать ще двоє його рідних братів — в обох по двоє дітей.

"Діти чекають, що тато повернеться". Історія дружини загиблого на війні буковинця, яка виховує чотирьох синів
Після загибелі чоловіка Христина перейняла хатню роботу на себе. Фото: Суспільне Чернівці

Христина з дітьми живе у сільському будинку в Банилові-Підгірному. Тут їй допомагає мама. Жінка не може влаштуватись на роботу, бо найменшому сину — два роки. Через декілька місяців після загибелі чоловіка їй вдалось оформити пенсію, говорить, що зробити це було важко.

“Питання стояло щодо документів. Там було, що він зареєстрований у Житомирі. Лише у липні я почала отримувати цю пенсію — приблизно 4800 гривень на дитину”.

Жінка говорить, що після смерті чоловіка не розуміла, чому це сталося з її сім’єю.

“Діти знали, де тато. Але думали, що це як заробітки: він далеко, має приїхати, щось привезти, купити. Найменший продовжує шукати тата. Він ще не може зрозуміти, що тата більше нема. Діти чекають на нього”, — каже Христина.

Жінка ділиться, що Юрій казав: якщо він і десятки інших не підуть воювати, росіяни прийдуть до них додому. Зараз її мета — бути прикладом для дітей і добре їх виховати, хоч вважає, що самій це зробити буде важче.

Категорія: Новини
Сторожинець.info
МЕНЮ

КОНТАКТИ

Viber: 066 368 05 92

[email protected]

м. Сторожинець, вул. І. Вільде, 2

Розміщення реклами
050 105 49 06

АРХІВ