На мою думку в Україні немає політичних партій.
Є проекти олігархів, створені ними ж для захисту і збагачення власних капіталів. Є групи людей, об’єднані спільними особистими інтересами (інтересами влади, впливу і бізнесу). Є іменні об’єднання, де лідер є основою і утримуючою силою групи. А та в свою чергу підпорядкована його інтересам. Є дочірні утворення, які існують для обслуговування своїх старших груп. Є протопартії, якщо пройдуть правильний шлях і не перетворяться на одну з вищеперерахованих груп та можуть стати справжніми партіями і творцями справжньої політичної еліти України. Немає тільки справжніх політичних партій.
Сучасна суспільно-політична наука поділяє політику на дві складові.
На політику (politics) – бажання влади, влада заради влади, самовихваляння, приписування собі здобутків інших, приниження опонентів, інтриги, маніпулювання і витрачання 90% ресурсу і енергії для утримання влади, а 10% на вирішення конкретних справ.
І полісі-мейкінг (policy-making) – використання законно отриманої влади для підвищення рівня життя, соціальних стандартів і вирішення конкретних проблем своєї держави, області, міста чи села. Тобто 90% доступних ресурсів витрачається для виконання реально корисних завдань і тільки 10% на ефективний піар (зв’язки з громадськістю) – звітування перед народом, громадою про виконану роботу, прийняття нових звернень і запитів, ведення рівного діалогу з людьми.
Висновок, справжні політичні партії і політики здійснюють полісі-мейкінг. Псевдопартії і псевдополітики займаються політикою. Для конкретики візьмемо для прикладу моє рідне місто Сторожинець.
Справжніх політичних партій в Україні немає, за логікою їх немає і в Сторожинці. За кого ж тоді віддавати свій голос сторожинчанам на місцевих виборах – 2015? Відповідь – за справжніх політиків. Їх не так багато, як хотілось би, але вони є. Розпізнати їх серед маси спраглих до влади потрібно і головне можна.
Детально вивчайте партійні списки – кожного кандидата у списку (на жаль голосуємо за комплект, а не за одиницю.). Розділіть аналіз на три категорії – вчора, сьогодні і завтра.
Згадуйте минуле кандидата – його минулу життєву і політичну позицію, слова і обіцянки, дії, вчинки, пророблену роботу, виконане і невиконане, результати, ставлення до людей вчора і сьогодні.
Оцінюйте сьогодення – з ким іде у списку, які цілі ставить перед собою, що обіцяє виборцю – реальне чи тільки приємне для вух. Не купуйтесь на благодійність і ефективне вирішення певних проблем зараз, коли йде передвиборча гонитва.
Задавайте собі наступні питання. Чи вартує моє завтра – 200, 300, 500 і більше гривень? Чи не захоче кандидат відбити кошти витрачені на продуктові набори і іншу благодійність? Чому із певною проблемою тягнули декілька років, а перед виборами вирішили на раз-два? Чи не спеціально це?
Прогнозуйте завтра. Уявіть картину, що певний кандидат чи група кандидатів зайняли місця. Які їх дії і як ці дії вплинуть на вас особисто, вашу родину, вулицю, місто, район, область, країну в цілому.
Саме на місцевих виборах такий аналіз здійснити реально, адже чим менше виборча територія, тим краще виборці знають кандидатів.
Розумію, робота з нелегких, але її необхідно виконати. І здійснити вибір, який вирішуватиме наше майбутнє.
Також не варто боятись того, що разом із справжніми політиками до влади прийдуть і псевдополітики. Такі реалії сучасної політики в Україні. Без цього ніяк. Головне співвідношення перших з другими, яке напряму залежить від виборців.
Максим Пансик
