Полішинель – персонаж старовинного французького народного театру ляльок, насмішник, блазень і базіка. Полішинель часто виступав в ролі ведучого спектаклю, повідомляючи глядачам, які зібралися на площі, – “під великим секретом”, – ті чи інші відомості про персонажів спектаклю або про подальший розвиток подій.
Фразу “секрет Полішенеля” використовують, коли говорять про “таємницю”, яка відома всім.
29 січня в Сторожинецькій районній раді відбулася сесія, на якій виникла конфліктна ситуація щодо посади директора КП “Сторожинецька районна друкарня”.
Перші питання пішли під час доповіді шаноуного Белінського Віктора Івановича, який займає цю посаду вже 11 років поспіль. Один з депутатів, задаючи питання, зазначив, що в 2013 році на підприємстві працювало 14 чоловік, а в 2015 році – 12.
Також оголосили, що в 2013 році вироблено товарної продукції на 1,042 млн. грн., в 2014 році – 1,174 млн. грн. За 2015 рік – 1,289 млн. грн. Ніби все добре. Стабільний ріст, роботящий колектив, чесна конкуренція і так далі.
Це все можна почути на записі сесії, починаючи з 1:07:00.
Сам же Віктор Іванович заявив, що підприємство показувало у 2013-2014 – ріст на 8%, 2014-2015 – ріст на 10%. Тобто ріст об’ємів виробництва товарної продукції чітко визначений.
Тоді було задане питання про виготовлення буклетів по програмі транскордонного співробітництва КП “Сторожинецька районна друкарня”. Склалася цікава ситуація – брошура з додатком загальним об’ємом більше 180 сторінок вартувала трохи дешевше ніж буклет з одного листа А4 та п’яти закладок, надрукований районною друкарнею.
Депутат Брижак конкретно запитався: де податок на прибуток з брошури? Де податок на прибуток та чому за рік підприємтво продемонструвало лише 1500 грн. прибутку?
Приведу дослівно слова шаноуного Віктора Івановича, які можна побачити в записі: “Був об’явлений конкурс районною радою. Ми першопочатково приймали участь у цьому конкурсі, але ми програли київським фірмам. Ці київські фірми повинні були зробити… Вони виграли, ми програли. Вони зробили друк оцих двох буклетиків. Оцього третього буклетику – вони відмовилися! І нам потрібно було це питання вирішувати за 3-4 дня. Прийняття вартісного показника – це не наша прерогатива, це прерогатива фонду, який чітко визначає… Подивіться на сайті, де чітко було об’явлено – лот такий-то, ціна така-то, тираж такий-то. Впливати на саму ціну ми просто не можемо у цій системі, коли йдуть інвестиції з-за кордону. Я може в деякій мірі з вами згідний, але повірте, якщо в них так закладено і вони так платять… Були лоти…”
Така ціна (більше 60 грн.), зі слів Віктора Івановича, була запропонована європейцями і підприємство на неї згодилося. І що це вирішувалося за 3-4 дні, тому що київські фірми відмовилися.
Тобто з початку року запланувати дохід від виготовлення брошури, як, наприклад, ріст собівартості матеріалів або ріст валового доходу, підприємство не могло. Все сталося раптово і потрібно було рятувати ситуацію.
Давайте розглянемо процедуру появи цих брошур та буклетів більш детально. Це опис лотів, які потрібно було закупити та виготовити за кошти європейців у рамках реалізації програми транскордонного співробітництва. Всі матеріали та документи взяті з відкритих джерел.
На це все виділялося 240 тис. грн. і була оголошена тендерна закупівля:
Зараз тендер оголошується при сумі закупівлі більше 200 тис. грн., тоді це було 100 тис. грн. Це важливо, оскільки перший тендер пройшов тільки по першому лоту – “Брошура з додатком у кількості 2000 шт.”, а на конкурсі було представлено 5 пропозицій:
ПП “Видавництво “Фенікс” зі Львова запропонувало найнижчу ціну (120500 грн.) і, звичайно, виграло тендер по лоту №1. Тут треба зазначити, що одна з найдорожчих пропозицій, була від КП “Сторожинецька районна друкарня” – 199560 грн., тобто дорожче на 60%.
Ніби все добре. 2000 тис. примірників видавництво надрукувало, потім Сторожинецька районна рада замовила ще один додатковий наклад у 1500 примірників на зекономлені кошти.
Вартість видання, яке складається з двох книжечок – 61 грн. без ПДВ у другому випадку та 60,25 коп. без ПДВ у першому випадку. Загальна сума, на яку надрукували науково-популярне видання та екологічний щоденник – 212000 грн.
А тепер перейдемо до лоту №2 – буклет з додатком. Також були оголошені торги, на яких було 5 пропозицій.
Найнижчу ціну запропонувала ПАТ “Львівська фабрика паперово-білових виробів “Бібльос” – 6912 грн. за 300 комплектів буклетів, тобто 23,04 грн. за штуку. Найвища ціна була у КП “Сторожинецька районна друкарня” – 18000 грн. за 300 комплектів, або 60 грн. за одиницю виробу.
До речі, запропонувавши двом друкарням (одній з Чернівців, одній з Вижниці) виготовити такий виріб за критеріями конкурсу та продемонструвавши вже існуючий, моїм друзям назвали ціну в 4,8 – 5 грн. за комплект.
Конкурсна комісія мала б акцептувати найнижчу пропозицію та замовити у ПАТ “Бібльос” буклети.
Але так не сталося.
Торги були відмінені, а підставою була вказана стаття 30 Закону України “Про державні закупівлі”.
Всі конкурсні пропозиції були відхилені. Можливо через те, що сума закупівлі була менше 100 тис. грн. і необхідності в тендері не було.
По логіці речей, навіть без тендеру треба надати перевагу найнижчій ціні.
Логіка дала збій і районна рада перерахувала за 500 буклетів комунальному підприємству “Сторожинецька районна друкарня” 31,3 тис. грн.
Ось та сама накладна №686:
Тобто обійшовся кожний буклет у 62,60 грн. Дорожче, ніж книжка з щоденником.
Повернемося до питання: чому депутат районної ради запитався про податок на прибуток?
Логіка дуже проста:
Підприємство отримує “раптове” замовлення (що підтверджено його керівником на сесії та записано на відео). Але ж ми бачили, що на тендер було заявлено від цього підприємства найбільш невигідна пропозиція, а потім торги взагалі відмінили. Для чого це було зроблено – невідомо (“секрет Полішенеля”).
Якщо брати мінімально, то ціна була завищена на 36,96 грн. від найнижчої конкурсної пропозиції.
Якщо брати типографії, які приблизно оцінили макет (та за необхідності готові скласти та надати калькуляцію вартості), то ціна відрізнялася на 56,5 грн.
Тобто підприємству “раптово” звалилося на голову від 18480 до 28250 грн. абсолютно “незапланованого” доходу. На кінець року в звітності про прибутки мала би бути мінімум ця сума і з неї мав бути уплочений прибутковий податок на суму від 3 до 5 тисяч гривень.
А що вийшло? Європейці дали кошти на реалізацію проекту. Був оголошений конкурс на 2 лоти. 1 лот виграла пропозиція з найнижчою ціною. Торги по 2 лоту були відмінені і була задоволена найдорожча пропозиція.
А тепер слова керівника нашої районної друкарні: ” Подивіться на сайті, де чітко було об’явлено – лот такий-то, ціна така-то, тираж такий-то. Впливати на саму ціну ми просто не можемо у цій системі, коли йдуть інвестиції з-за кордону. Я може в деякій мірі з вами згідний, але повірте, якщо в них так закладено і вони так платять… Були лоти…”
Я це трактую так: “Ми нічого не могли зробити! Ніяк вплинути на ціну! Європейці просто сунули гроші в руки і говорили – друкуй в 3-10 раз дорожче!”.
Добре, друкую. Але тоді я отримаю незапланований і дуже великий прибуток, з якого потрібно заплатити податки.
Як це звичайно робиться у нас? Калькуляція на виготовлення продукції “підганяється” під суму і тоді все чесно та законно.
Це виглядає так: продаємо державі перекуплені у виготовлювача сірники – допишемо транспортних витрат, заробітню плату, оренду приміщень тощо – і продамо за 100 гривень коробок, при чому що ми його взяли за 1 грн.
І при цьому не заплатимо ні копійки податку на прибуток, оскільки ось вона – калькуляція на сірники! Там чітко вказана та обгрунтована ціна – 100 гривень за коробок. А наше підприємство на загальній системі оподаткування – немає прибутку, немає податків.
Виникають законні запитання – чому засновник, в даному випадку Сторожинецька районна рада, наказом голови не ініціює перевірку підприємства Контрольно-ревізійним управлінням, у компетенції якого якраз розбиратися з такими “накрутками”?
Важливо розуміти, що гроші, на які друкувалися брошури з буклетами, були не районної ради. Це були гроші, надані Європою в рамках проекту транскордонного співробітництва. Здається, що хтось обкрутив “навкруг пальця” наївних європейців, тим самим ставлячи під загрозу подальшу співпрацю. А чи були всі угоди та тендери по проекту співпраці “чесними та відкритими”?
Повернемося до звіту керівника районної друкарні. Інсайдери розповіли, скільки підприємство отримало прибутків за останні три роки…
2013 рік – 7279 грн., при цьому сплативши 1383 грн. податку на прибуток. 2014 рік – 1947 грн. прибутку, а податок склав 350 грн. За 2015 рік доходи склали 1500 грн., а податок приблизно 270 гривень, тобто 22,5 грн. (двадцять дві гривні п’ятдесят копійок) в місяць.
Так де ж ріст, про який так заявлялося на сесії? Де розвиток? Де ті 8% та 10%? Як говорила шановна Катерина Георгіївна – “Єдине прибуткове підприємство!”. Так, і 1 гривня в плюсі може рахуватися прибутком!
Я бачу лише спад – з 2013 по 2015 прибуток підприємства впав на 80%. А прибуток, як говориться, є мірилом успішності.
Віктор Іванович у своєму звіті жалівся, що у підприємства зношені основні фонди на 93%.
Звичайно, адже закупляти нові типографські машини – основні засоби виробництва – можна тільки за рахунок прибутковості, за рахунок коштів, яке підприємство заробило. Тобто саме за ті “1,5 тис. грн. прибутку”
Набагато легше списати гроші на “проведення капітального ремонту з модернізацією” або “придбання комп’ютерної техніки”, яка не відноситься до основних засобів.
Немає прибутку, немає і оновлення. Потрібно тільки залучати кошти з районного бюджету, який і так не резиновий. Ось таке ось “ефективне” управління.
Така сама сумна ситуація і по заробітній платі. Фонд оплати праці КП “Сторожинецька районна друкарня” складав на 2013 рік 365,5 тис. грн., а на 2015 – 288,3 тис. грн, а двох людей було звільнено. Напевно, через “модернізацію та розвиток”. Модернізація склала мінус 34% фонду заробітної плати.
У звіті зазначена сума, витрачена на газетний папір та офсетний папір – 550 тис. грн. Як мені розповіли на одній з друкарень нашої області, папір “офсетка” завжди коштував (і в 2013, і в 2015 році) 1 євро за кілограм, а “газетка” в тих же роках – 1 долар за кілограм.
Припустимо, що підприємство використовувало тільки газетний папір. Якщо ми перерахуємо ці 550 тис. грн. по теперішньому курсу, то у доларах США це буде складати 25 тис. доларів, тобто 25 тон паперу на рік.
Бачачи динаміку – з 2013 по 2015 рік – можна висловити припущення, що структура витрат на папір набагато не змінилася, а в 2013 році витрати на папір склали б 68,75 тис. долларів США – це майже 69 тон паперу.
Знову ж таки, на рівні припущень, вартісно за два роки в абсолютних величинах (на даний момент доларах США) валова закупівля матеріалів впала на 64%.
Напевно, КРУ, при бажанні, може підтвердити ці слова. Якщо захоче.
Якщо згадати озвучене на сесії, що витрати електроенергії підприємства виросли на 5% за останній рік, то виникає серйозне питання – куди ця електроенергія йде і чи не займаються там виробництвом “мимо каси”? Підприємство, нагадую, комунальне і належить Сторожинецькій районній раді. Тобто воно належить жителям району, а не будь-якому невеликому та обмеженому колу людей.
Що ми маємо в сухому залишку? З 2013 року КП “Сторожинецька районна друкарня” показала фантастично “ефективні” показники роботи: зменшення прибутку на 80% та зменшення фонду заробітної праці на 34% у гривнях, та зменшення закупівлі матеріалів на 64% у іноземній валюті.
Звичайно, всі відсотки – це моє оціночне судження. Але майже повністю впевнений, що вони підтвердяться у разі проведення чесної перевірки діяльності підприємства.
Залишимо поза увагою те шоу, що почалося після того, як директору друкарні не продовжили контракт. Складається враження, що депутати посміли залізти в партійний бюджет однієї з фракцій, настільки активно вони взивали до Майдану, повернення “ригокомуністів”, зговорів, політичних розправ, страйків та блокування трибун, а не розглядали просте питання щодо призначення керівника комунального підприємства.
Ось такий виходить “секрет Полішинеля”. Всі депутати районної ради “знають і розуміють”, але не говорять. Чому? Де та сміливість і сила волі, яка потрібна, щоб навести лад у одному, окремо взятому, районі?
Я впевнений, що є частина депутатів райради, яка замішана в подібних махінаціях з державними коштами. Вони думають, що такий стан справ буде продовжуватися вічно. Але так не буде..
Михайло Шморгун
