Писанка – одна зі стародавніх форм українського народного розпису, у якому наші пращури втілювали свої прагнення, віру.
Виготовлення писанок в українській традиції наділялось сакральним значенням та входило до звичаєво-обрядової сфери. За традицією розпочинали писати писанки з другої половини Великоднього посту, а найбільше їх виготовляли у четвер і п’ятницю перед Пасхою. Займалися цим переважно жінки. Вірили, що писанка вийде гарною лише тоді, коли під час її виготовлення поруч не буде нікого стороннього, тому розписували великодні яйця переважно на самоті.
Мало хто знає, що писанки виготовляли також у монастирях, де на них зображали релігійні сюжети. На Великдень писанки та крашанки освячували у церкві, а потім використовували для прикрашання осель, у великодніх іграх або з ритуальною чи магічною метою.
Вважаєте, що писанкарство – це складне вишукане мистецтво, яким займаються лише народні майстри? Це не зовсім так. У квітні на Західній Україні триває чимало майстер-класів, де кожен, кого цікавить це колоритне народне мистецтво може взяти до рук писачок і спробувати створити свою неповторну писанку.
Саме такий майстер-клас, напередодні пасхальних свят, підготувала своїм читачам районна бібліотека. Своїм вмінням розписувати писанки поділилася читачка Катерина Їльченко.
Бібліотекарі подбали про те, щоб для читачів були підготовленні всі необхідні засоби – яйця, фарби, віск, писачки, тощо.
“Писанки поділяють на “крашанки” – яйця пофарбовані у різні кольори природними барвниками, – розповідала присутнім Катерина, – “крапанки” – яйця, на які воском наносять крапочки і занурюють у барвник. Потім віск знімають гарячою водою; “шкрябанки” – це, коли яйця фарбують, а потім голкою вишкрябують візерунок; «писанки» – яйця розмальовані спеціальним інструментом – писачком, – за допомогою якого наносять орнамент, а потім яйце фарбують. Віск знімають за допомогою гарячої води; “мальованки” – розмальовані пензлем.”
На гуцульських писанках найпоширеніші геометричні мотиви, але на них також часто зображають домашніх і диких птахів і тварин: півників, курочок, риб, метеликів, оленів, раків.
З цікавої розповіді бібліотекаря Фрацевір Н.І. читачі дізналися про зміст закодованих символів, пізнали регіональні особливості писанкового розпису та навчилися розписувати писанки, використовуючи традиційну орнаментику.
Про що розповідає писанка, народні звичаї, легенди та перекази про писанку читачі могли дізнатися з літератури, яка була представлена на книжковій виставці “О, писанко! Ти символ України!”
