TAKING TOO LONG?
CLICK/TAP HERE TO CLOSE LOADING SCREEN.
...завантаження...
Магазин Штіль

Перервана пісня Василя Кожелянка

Кожелянку Василю Дмитровичу, українському письменнику, поету, журналісту, політичному аналітику, першого січня мало би виповнитися 60 років.

Народився, більшу частину життя прожив і завершив життєвий шлях в селі Кам’яна Сторожинецкого району Чернівецької області. Служив в Радянській армії, там і почав писати. У 26 років вступив на філологічний факультет Чернівецького університету, який закінчив в 1988 році. Працював журналістом у провідних чернівецьких та львівських виданнях.

“Вранці Василь був в редакції газети “Молодий буковинець”, де вів постійну рубрику “Коментар тижня”. Потім сусіди бачили його у дворі, а після обіду помер”, – розповідає головний редактор львівського видавництва “Кальварія”, 52-річний Петро Мацкевич.  В “Кальварії” побачила світ  книга Кожелянко “Чужий” – збірка новел у жанрі “альтернативна історія”.

“На здоров’я ніколи не скаржився. Родичі не говорять, від чого Василь помер. Дітей у подружжя Кожелянко не було.  Його дружина Віра – віруюча, не допустила до тіла лікарів, поховала з усіма обрядами. Василь не був релігійною людиною, жартував, що сповідує православний буддизм, на підтвердження чого видав збірку “Танка” – додає Мацкевич.

“Забрав документи з технікуму, де вчився на геодезиста. Перед тим в колгоспі в сувенірному цеху робив шкатулки, заробляв 200 рублів на місяць. Працював на заводі електроніки – різав папір, картон. Перший твір написав із земляком Володимиром Сердюком – п’єсу “Гільйотина” – розповідав Василь Кожелянко в інтерв’ю “ГПУ”.

Кожелянко – автор 20 творів. Рукописами, які залишилися, займеться його племінниця, філолог Ірина Симончук.

Opus Magnum письменника став роман “Дефілада в Москві” (“Дефиляда в Москве”), який приніс автору несподівану популярність в Україні з публікацією в 1999 році – перший з часів незалежності український твір у жанрі “альтернативної історії”. З цього часу автор береться за створення циклу романів, – єдиного “метапроізведенія” про віртуальну Української “Імперії Трьох Морів”.

Василь Кожелянко вважається основоположником напрямку альтернативної історії в новітній українській літературі, хоча тема “переписаною” історії України представлена ​​у автора в супроводі цілого “віяла” жанрів “масової” літератури. За точним спостереженням критиків, “метароман” Кожелянко визначає і мотиви народних казок, і військову фантастику, і науково-популярні дослідження про Атлантиду, і, нарешті, – тему “віртуального реваншу” за поразки України в реальній дійсності. При цьому помилковим буде представлення письменника як націоналіста. Навпаки, почуття гумору ніколи не зраджувало автора, змушувало його ставитися до націоналістичних ексцесів пародійно-іронічно.

Як журналіст і письменник Василь успішно займався політичною аналітикою: ще в 2001 році у романі “Терроріум” передбачив Помаранчеву революцію та її наслідки.

На жаль, раптова смерть автора у віці всього 50 років виявилася рівносильна практичному закриттю, – принаймні, на сьогодні, – жанру альтернативної історії в українській літературі.

Твори Василя Кожелянка:

  • “Дефіляда у Москві” (1997, премія “Сучасник”);
  • “Конотоп” (1998);
  • “Людінець пана Бога” (1999);
  • “ЛЖЕNostradamus” (1999);
  • “Котигорошко” (2000);
  • “Тероріум” (2001);
  • “Срібний павук” (2006);
  • “Третє поле” (2007) та інші.

“Дефіляда у Москві”. Роман вийшов у Львові на українській мові і представляє собою безперечний інтерес.

Більшість критиків схиляються до того, що “Дефіляда” – витончене знущання над тими націоналістами, які до сих пір наївно вірять, що в разі німецької перемоги Україна стала б незалежною і могутньою державою.

І забувають про те, що Гітлер використовував бандерівців або ту ж РОА лише в якості тимчасових союзників – в майбутньому “тисячолітньому Рейху” всім слов’янам була уготована доля рабів.

У романі присутні пародійні і гумористичні елементи. Виявляється, Штірліц – це український розвідник Максим Ісаченко.

“Конотоп”. Кожелянко був невиправним патріотом, досить вміло маскуючись під постмодерніста.

Інакше як пояснити те, що, виносячи на наш суд десять віртуальностей, варіантів майбутнього України після битви під Конотопом в однойменному романі, в розділі “Реконструкція імперії…”, лише два з них артикулює в песимістичному ключі.

“Як на біду, саме вони і реалізовані життям. “Шлях України до краху Відкрито…” Надто вже все скрупульозно, ретельно викладено на папері, занадто підкочується слина до неба у кожного небайдужого читача.

Ех, величі державної хочеться. Нехай і віртуальної, але хоча б такої. Що ж, якщо це спроба футурологічної історіософії, то жоден з цих варіантів не здається переконливим.” – з рецензії Олега Сидора-Гібелінди.

“ЛЖЕNostradamus”. Межі простору і часу розширилися. Впали перепони і на авансцену, разом з нашими сучасниками, вийшли Байда Вишневецький, Іван Грозний, князь Острозький, султан Сулейман, Нострадамус… У кожному розділі перед читачем постають герої, яких автор з легкістю шахіста розставляє по Україні та Європі.

Невже це можна уявити? Так! Читацька увага і творча самодіяльність автора – ось і всі необхідні умови для організації сюжету книги.

Сатирико-фантастична думка перетворила історію, сучасність і езотерику в дещо фрагментарний, але досить оригінальний твір. Любителі сильних постмодерністських відчуттів знайдуть тут переміщення в історичному просторі, розривах часу, і звичайно, тексті – “Центурии” Нострадамуса, писані і переписані претендентами на престоли всіх часів і народів.” – З рецензії Олени Романенко.

 “Срібний павук” досить сильно відрізняється від його попередніх творів.

При цьому улюблена авторська форма зберігається.

Оповідання, як бруси гімнаста, знову тримають дві лінії: будні двох чернівецьких сищиків Кароля Штефанчука і Гельмута Гартлі в 1939 році і історію духовного ордена , що бережуть якусь древню реліквію.

Дуже скоро стає зрозуміло, яку саме, але Кожелянко, схоже, і не сильно намагається зберегти таємницю.

Роман Василя Кожелянка “Діти застою” став лауреатом книжкового рейтингу “Книжка року-2012”. Він переміг у номінації “Красне письменство” серед прозових творів.

“Ми знаємо Кожелянка як творця альтернативної історії в українській літературі. Дивно, що остання книжка вийшла не схожою на його попередні твори, – каже літературознавець та експерт Дмитро Дроздовський. – Автор змалював апокаліптичне бачення України через своїх героїв.

Головному персонажу Пантелеймону Людинюку відкривається метафізичне бачення поневоленої, знищеної, озлобленої країни. Він продовжує йти свої життєвим шляхом, зустрічаючи на дорозі національних покручів з покаліченими душами. Його друг тікає у філософію буддизму, аби не бачити навколо людського занепаду. Автор співвідносить це з потребою очищення свідомості українців, які пережили радянський період. Інакше країна приречена, а у кожному наступному поколінні рівень деградації і морального виродження буде ще більшим. Кожелянко говорить, що страшні пост-тоталітарні метаморфози людської душі не припинилися і зі здобуттям української незалежності.  “Діти застою” – це критика радянської доби”.

“Автор сатирично зобразив реальних персонажів чернівецького політичного та творчого середовища. Роман вийшов у чернівецькому видавництві “Книги-ХХІ”. – з рецензії Анни Балакир.

Творчисть Василя Кожелянка  відома за межами України, перекладається на інші мови, викликає дискусії у колі людей з нестандартним мисленням, здатних скинути шори застарілих стереотипів.

Джерело: завідуюча відділом Сторожинецької ЦРБ Кухарєва Н.М. по відкритим джерелам

Категорія: Культура Статті
Магазин Штіль
Сторожинець.info
МЕНЮ

АРХІВ