З метою вшанування традицій боротьби за незалежність і соборність України та військової звитяги захисників рідної землі, творців національної державності Президентом України 22 січня 2016 року підписано Указ № 17 “Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років”, що означає всебічне вивчення цих подій, привернення широкої уваги громадськості до цієї теми.
В бібліотеці міста організовано цикл заходів, спрямованих на виховання, формування почуття патріотизму, мета проведення яких знайомити користувачів про ключові події Української революції 1917–1921 років, політичних, громадських, військових, культурних діячів того періоду українського державотворення, активізувати пізнавальний інтерес молоді до подій революції та боротьби за державність, формувати активну громадянську позицію і почуття патріотизму
У рамках заходів із відзначення 100-річчя першого досвіду українського державотворення у ХХ столітті, вшанування подій та видатних учасників революції, Сторожинецька центральна районна бібліотека презентує книжкову виставку – історичний хронометр «На порозі нової України».
До експозиції увійшли наукові праці, збірки документів і матеріалів, історіографічні, довідкові видання, присвячені одному із найбільш важливих і складних періодів буття українського народу в XX столітті, а також життю і діяльності учасників цього визвольного руху.
Українська революція 1917-1921 років. Анотований бібліографічний список літератури
Матеріали у списку викладені за окремими розділами. Відкриває його стаття «100-річчя Української революції 1917-1921 років», яка складається з трьох частин:
- I. Що таке Українська революція?
- II. Етапи революції 1917-1921 років
- III. Хронологія основних подій
Бібліографічна частина складається з таких розділів:
- Україна в революційну добу 1917-1921 років
- Визначні діячі Української революції 1917 –1921 років
- Бій під Крутами
При підготовці бібліографічного списку літератури використано фонд Сторожинецької ЦРБ та «Методичні рекомендації до 100-річчя Української революції 1917-1921 років» Українського інституту національної пам’яті (Інтернет-ресурси).
Запропоновані видання стануть у пригоді всім, хто вивчає та цікавиться історією України, організовує тематичні, навчально-виховні заходи, спрямовані на донесення інформації про ті події, виховання патріотизму, зокрема в учнівської та студентської молоді.
100-річчя Української революції 1917–1921 років
У березні 2017 року виповнилося 100-ліття від початку Української революції 1917–1921 років – одного із найважливіших і найскладніших періодів в історії Українського народу ХХ століття. Ця доба була вершиною національно-визвольної боротьби, відродження української нації.
Сформована тоді ідея державної незалежності стала визначальною для українського визвольного руху. Розбудовою Української Народної Республіки, Української Держави, Західно-Української Народної Республіки українці довели здатність і спроможність національного державотворення. Сьогоднішня Україна є спадкоємицею державницьких традицій, закладених революцією 1917–1921 років.
З метою вшанування традицій боротьби за незалежність і соборність України та військової звитяги захисників рідної землі, творців національної державності Президентом України 22 січня 2016 року підписано Указ № 17 “Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років”, яким 2017-й проголошено Роком Української революції.
І. Що таке Українська революція?
Українська революція 1917–1921 років розпочалася в умовах революційних потрясінь, які охопили Російську імперію у березні 1917-го. Проте вона стала самодостатнім історичним явищем із самобутніми специфічними рисами. Революція носила характер національно- та соціально-визвольний. Ключовим її рушієм був український народ і його політична еліта, що зазнала еволюції від ідей політичної автономії та федерації до усвідомлення необхідності утвердження власної державної незалежності.
Українська революція має чіткі хронологічні рамки. Її нижня часова межа пов’язана зі створенням у березні 1917 року Української Центральної Ради (далі – УЦР) на чолі з Михайлом Грушевським. За короткий час вона перетворилася з представницького органу українського громадського руху на повноцінний парламент Української Народної Республіки (далі – УНР).
Верхня межа Української революції – жовтень–листопад 1921-го, коли масовий антибільшовицький повстанський рух ослаб після поразки Другого Зимового походу армії УНР.
У ході революції український народ уперше в ХХ сторіччі створив незалежну національну державу, яка у формі різних утворень мала всі ознаки незалежної держави: територію, кордони, символи, органи влади, військо, гроші, мову. Вперше після століть бездержавності відбулось об’єднання в одній соборній державі східних і західних українських земель.
Революція була явищем загальноукраїнським. У всіх регіонах країни розвивався національний рух, створювалися та діяли українські органи влади, політичні партії та громадські інституції, відроджувалася культура.
Досвід самостійної соборної України відіграв вирішальну роль у подальшій визвольній боротьбі Українського народу. Розуміння здобутків революції та усвідомлення причин її поразки має стати важливим уроком для сучасної розбудови незалежної України.
Термін “Українська революція” був уведений в обіг самими учасниками подій. Таке означення є в працях Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Симона Петлюри, Дмитра Дорошенка й інших діячів доби. Радянська історіографія викорінювала цю дефініцію, й на події в Україні поширювала поняття “Велика Жовтнева соціалістична революція” та “Громадянська війна”. Усе, що не вписувалося в рамки “генеральної лінії партії”, подавалося як “контрреволюційне” та “буржуазне”. Водночас українські історики в діаспорі досліджували Українську революцію 1917–1921 років. Роботу продовжили вітчизняні науковці в незалежній Україні.
ІІ. Етапи революції 1917–1921 років
Українська революція має три етапи:
- березень 1917 – квітень 1918 – утворення та діяльність УЦР, проголошення її Універсалів;
- 29 квітня – 14 грудня 1918 – правління гетьмана Павла Скоропадського;
- грудень 1918 – листопад 1921 – встановлення влади Директорії УНР, розгортання та придушення масштабного повстанського руху.
Доба Української Центральної Ради (березень 1917–квітень 1918)
Перший етап Української революції розпочався відразу після перемоги російської Лютневої революції у Петрограді. В цей час у Києві було створено національний представницький орган – Українську Центральну Раду. Після Всеукраїнського національного конгресу вона з київської організації перетворилася на загальноукраїнську.
У І Універсалі УЦР заявила про політичну мету – здобуття української автономії у складі демократичної федеративної Російської республіки. Автономна Україна мала включати території, де українці становлять більшість населення.
Відповідно до ІІ Універсалу Центральна Рада й утворений нею Генеральний Секретаріат проголошувалися вищими органами влади України.
У багатьох містах колишньої імперії відбувалося українське національне піднесення. Українці, що входили до частини Російської імператорської армії та Російського імператорського флоту, збиралися на мітинги, “українізувалися” та визнавали УЦР.
Після захоплення в Петрограді влади більшовиками надії на демократичний устрій Росії поступово розвіялися.
ІІІ Універсалом УЦР проголосила Українську Народну Республіку. Майже відразу вона зазнала більшовицької агресії з боку Росії. У розпалі бойових дій УЦР проголосила незалежність УНР (ІV Універсал). Незважаючи на героїзм під Крутами та в інших нерівних боях, українські війська відступили. УНР уклала перший в новітній історії України міжнародний договір у Бресті. Дипломатичне визнання та військова допомога Центральних держав зміцнили УНР і дали змогу відвоювати окуповані більшовиками території.
Доба Гетьманату (квітень–грудень 1918)
Здобувши владу, гетьман Павло Скоропадський скористався нетривалим мирним періодом для зміцнення основ української державності. В період Гетьманату була розбудована дієва регіональна адміністрація. Вона контролювала найбільшу за весь час Української революції в територію, а також вела перемовини про входження до складу Української Держави Криму та Кубані. Українська Держава була визнана 30 країнами.
За гетьмана в Україні було відкрито Кам’янець-Подільський університет, засновано Академію наук, закладено основи Української автокефальної православної церкви, здійснено інші важливі починання. Амбітна військова реформа не була завершена через несприятливу зовнішню та внутрішньополітичну ситуацію. Здобутками державотворення періоду Гетьманату скористалася відновлена УНР.
Доба Директорії (грудень 1918–листопад 1921)
Директорія відновила республіканський лад і демократичне правління в Україні. Акт Злуки Української Народної Республіки із Західно-Українською Народною Республікою засвідчив волю українського народу до Соборності. Скликаний Директорією Трудовий конгрес, забезпечив широку представницьку основу української влади. У Паризькій мирній конференції, де вирішувалася доля учасників Першої світової війни, взяла участь українська делегація.
Увесь цей період УНР вела важкі бої за незалежність і територіальну цілісність. Разом із Галицькою армією, Армія УНР демонструвала героїзм і не капітулювала навіть тоді, коли під українським прапором залишалися кілька невеликих повітів. Контрнаступи березня 1919-го, Офензива на Київ–Одесу, Перший Зимовий похід засвідчили волю до боротьби. Укладання Варшавської угоди заклало фундамент тривалого українсько-польського альянсу і надало примарний шанс на перемогу навесні 1920 року. Проте навіть кинуті союзником напризволяще українські вояки не полишали спроб закріпитися на рідних землях. До листопада 1921 року тривав масовий повстанський рух.
Західно-Українська Народна Республіка (листопад 1918–липень 1919)
Розпад Австро-Угорської монархії, прозваної “клаптиковою імперією”, відкрив шлях до незалежності її народів. Галичина – східна частина австрійського коронного краю – від початку стала ареною суперництва українського та польського національно-визвольних рухів. Права на неї заявили одночасно Українська національна рада та Польська ліквідаційна комісія. Українці Закарпаття та Північної Буковини тяжіли до своїх братів-галичан, але їхні землі також були об’єктом зазіхання сусідніх народів і держав.
Змагання за першість у Львові виграли українці, які швидко і рішуче встановили контроль над краєм. Ці події увійшли в історію як Листопадовий чин. Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії запроваджував назву нової держави – Західно-Українська Народна Республіка. Однак закріпити успіх галичани не змогли. Після місяця затятих боїв українці були змушені залишити свою столицю. Утворився протяжний українсько-польський фронт. Спочатку бої носили позиційний характер. Це надало змогу ЗУНР облаштувати державні справи: провести реформи, сформувати дієвий уряд, адміністрацію, військо.
Допомога Києва, на яку розраховували державні мужі ЗУНР, підписуючи Акт Злуки 22 січня 1919 року, не допомогла виграти війну з Польщею. Зміцнілі польські війська за підтримки переможної Антанти окупували майже всю Східну Галичину. Відчайдушний контрнаступ – Чортківська офензива – лише ненадовго виправив ситуацію. Врешті уряд і армія ЗУНР були змушені перетнути Збруч і об’єднатися із силами Директорії на Поділлі.
У 1921 році після кількох воєн радянської Росії з УНР майже вся територія України опинилася під контролем окупанта. Ризький мир, підписаний у березні того ж року між радянськими урядами Росії й України та Польщею, фактично поховав самостійницькі плани урядів УНР і ЗУНР. Раніше, 1918-го Румунія окупувала Буковину, 1919-го до Чехо-Словаччини відійшло Закарпаття. Долю Східної Галичини було вирішено 1923 pоку на Паризькій конференції – її приєднано до Польщі.
Попри те, що до середини 1920-х років усі землі сучасної України опинилися під владою чотирьох держав, питання єдності української нації вже ніколи не ставилося під сумнів. Саме під час Української революції було проголошено незалежність України, продемонстровано можливість цивілізованого демократичного збирання територій в єдину суверенну державу. Це був вагомий і багато в чому трагічний досвід державницько-правової розбудови України.
Українській політичній еліті не вдалося повною мірою втілити в життя ідею відродження державності. Це обумовлено не лише зовнішніми геополітичними чинниками, небажанням держав – переможниць у Світовій війні бачити Україну самостійною, а й проблемами внутрішнього характеру. Йдеться про недостатню консолідацію суспільних верств, гострі ідейні протиріччя політичної еліти, недооцінку значення збройних сил у захисті державного суверенітету, кволість мобілізаційних зусиль урядів, прорахунки у виборі стратегічних союзників.
ІІІ. Хронологія основних подій
| 1917 рік | |||
| 17 березня | Утворення Української Центральної Ради | ||
| 19-21 квітня | Відбувся Всеукраїнський національний конгрес | ||
| 1 травня | Формування Першого українського полку імені Богдана Хмельницького; початок творення українських збройних сил | ||
| 23 червня | Проголошення Першого Універсалу Української Центральної Ради та автономії України | ||
| 28 червня | Утворення Генерального Секретаріату Української Центральної Ради і першого українського уряду | ||
| 16-20 жовтня | Проведення Всеукраїнського з’їзду вільного козацтва в Чигирині | ||
| 20 листопада | Проголошення Української Народної Республіки | ||
| 5 грудня | Заснування Української академії мистецтв | ||
| 9 грудня | Розпочалося засідання Першого Курултаю кримськотатарського народу | ||
| 15 грудня | Створення Генерального Суду УНР (правонаступник – Верховний Суд України) | ||
| 17 грудня | Початок російської агресії проти УНР | ||
| 22 грудня | Створення Головної скарбниці УНР (тепер – Державна казначейська служба України) та Українського державного банку (нині – Національний банк України) | ||
| 1918 рік | |||
| 22 січня | Проголошення незалежності Української Народної Республіки | ||
| 29 січня | Бій під Крутами | ||
| 9 лютого | Підписання Берестейського мирного договору між УНР і державами Четверного союзу | ||
| 25 лютого | Затвердження Тризуба державним гербом Української Народної Республіки | ||
| 1 березня | Запровадження грошової одиниці УНР – гривні | ||
| 26 березня | Створення Українського телеграфного агентства (попередник сучасного державного інформаційного агентства України “Укрінформ”) | ||
| 22 квітня | Звільнення Криму від більшовиків | ||
| 29 квітня | Ухвалення Центральною Радою Української Народної Республіки основного закону – Конституції УНР | ||
| 29 квітня | Проголошення Української Держави (Гетьманату Павла Скоропадського); створення Українського військово-морського флоту | ||
| 30 травня | Ухвалення Закону про урочисту обітницю урядовців і суддів та присягу військових на вірність Українській Державі (нині – присяга державного службовця) | ||
| 6 жовтня | Відкриття у Києві Українського народного університету | ||
| 22 жовтня | Відкриття Кам’янець-Подільського державного українського університету | ||
| 1 листопада | Листопадовий чин – українське повстання у Львові, внаслідок якого проголошено Західно-Українську Народну Республіку | ||
| 14 листопада | Створення Директорії Української Народної Республіки; заснування Української академії наук | ||
| 14 грудня | Відновлення Української Народної Республіки | ||
| 1919 рік | |||
| 22 січня | Проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки | ||
| Квітень | Розгортання українського антибільшовицького повстанського руху | ||
| 7 червня | Початок наступальної військової операції Української Галицької Армії “Чортківська офензива” | ||
| 11 серпня | Початок походу українських армій на Київ–Одесу | ||
| 6 грудня | Початок Першого Зимового походу Армії УНР | ||
| 1920 рік | |||
| 21 квітня, 24 квітня | Підписання Варшавського мирного договору між УНР і Польщею, політичної і військової конвенції, за якими УНР визнано незалежною державою | ||
| 25 квітня | Перехід Збруча і початок наступу на Київ об’єднаних польсько-українських збройних сил | ||
| 7 травня | Вступ до Києва об’єднаних польсько-українських військ, звільнення міста від більшовиків | ||
| 5 травня | Проголошення Всеукраїнською православною Церковною радою автокефалії Української православної церкви | ||
| 29–31 серпня | Героїчна оборона Замостя, де відзначилися вояки VI січової стрілецької дивізії під командуванням Марка Безручка | ||
| Вересень | Початок творення Української військової організації | ||
| 10 листопада | Відступ за Збруч Армії УНР під натиском військ більшовицької Росії. Окупація більшовиками усієї території центральної та східної України | ||
| 1921 рік | |||
| Січень | Засновано партизансько-повстанський Штаб при Головній Команді військ УНР | ||
| 9 січня | Створення Ради Республіки Державного центру УНР на еміграції | ||
| 3 лютого | Початок роботи Ради Республіки – вищого законодавчого органу влади УНР на еміграції у Тарнові (Польща) | ||
| 18 березня | Підписання Ризького мирного договору між РРФСР і УРСР з одного боку, і Польською Республікою з іншого, яким встановлено радянсько-польський кордон. Українські землі були розділені між Польшею і більшовицькою Росією | ||
| Липень | Заснування у Львові Таємного українського університету | ||
| 25 вересня | Замах члена Української військової організації Степана Федака на главу Польської держави Юзефа Пілсудського у Львові | ||
| 11 жовтня | Початок роботи Всеукраїнського православного собору в Києві, який завершив організаційне оформлення Української автокефальної православної церкви, затвердив автокефалію й обрав митрополитом УАПЦ Василя Липківського | ||
| 26 жовтня | Початок Другого Зимового походу Армії УНР – військового антибільшовицького рейду із території Польщі | ||
| 21–23 листопада | Розстріл вояків Армії УНР біля села Базар на Житомирщині | ||
| Осінь | Початок масового голоду, що охопив південні регіони України. | ||
Джерело: https://memory.gov.ua/methodicmaterial/metodichni-rekomendatsii-do-100-richchya-ukrainskoi-revolyutsii-1917-1921-rokiv
Велична і свята, моя ти Україно,
Лише тобі карать нас і судить.
Нам берегти тебе, Соборну і єдину,
І нам твою історію творить!
Ліна Костенко
Україна в революційну добу 1917-1921 років
 |
Політична історія України. XX століття: У 6 т. / редкол.: І. Ф. Курас (голова) та ін. — К.: Генеза, 2002-2003. Т. 2: Революція в Україні: політико-державні моделі та реалії (1917-1920) / В. Ф. Солдатенко (кер.), В. Ф. Верстюк. — К.: Генеза, 2003. — 488 с.
Другий том «Політичної історії України. XX століття» присвячений подіям революційної доби – 1917-1920-х років. На широкій документальній основі відтворено складні, суперечливі процеси здійснення соціальних і національно-визвольних революцій, що склали стрижень життя і розвитку нації, розкрито пошук теоретико-правових моделей національно-державної організації та результати спроб їх втілення у суспільну практику. На основі порівняльного аналізу головних напрямів державотворення, запровадження різних форм політичних систем з’ясовано домінантні орієнтації українства, що виявились визначальними для всього його наступного історичного поступу. |
 |
Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття / І. Нагаєвський. – К.: Укр. письменник, 1993. – 413 с.
Книга доктора Ісидора Нагаєвського, яка була написана в еміграції, висвітлює події в Україні часів Центральної ради, Гетьманату, Директорії (1917-1921 рр.). На основі документів, свідчень сучасників, на тлі тогочасних подій в Європі, автор розгортає картину боротьби за державність України в усій її складності і суперечливості. |
|
|
Українська Центральна рада: Документи і матеріали. У 2 т. – Т. 1: 4 березня – 9 грудня 1917 р. / Упорядн.: В. Ф. Верстюк (керівник), О. Д. Бойко, Ю. М. Гамрецький, Г. М. Михайличенко, А П. Огінська, Т. С. Осташко, В. М. Устименко, Є. П. Шаталіна, О. Й. Щусь, Л. В. Яковлєва; Ред. кол.: В. А. Смолій (відп. ред.), В. Ф. Верстюк (заст. відп. ред.), Ю. М. Гамрецький, Б. В. Іваненко, Ю. Ю. Кондуфор, С. В. Кульчицький, Є. П. Шаталіна, О. Й. Щусь, Л. В. Яковлєва. НАН України. Інститут історії України. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. – К.: Наук. думка, 1996. – 590 с. – (Пам’ятки історії України. Серія V: Джерела новітньої історії). |
 |
Українська Центральна рада: Документи і матеріали. У 2 т. – Т. 2: 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. / Упорядн.: В. Ф. Верстюк (керівник), О. Д. Бойко, Ю. М. Гамрецький, Г. М. Михайличенко, А П. Огінська, Т. С. Осташко, В. М. Устименко, Є. П. Шаталіна, О. Й. Щусь, Л. В. Яковлєва; Ред. кол.: В. А. Смолій (відп. ред.), В. Ф. Верстюк (заст. відп. ред.), Ю. М. Гамрецький, Б. В. Іваненко, Ю. Ю. Кондуфор, С. В. Кульчицький, Є. П. Шаталіна, О. Й. Щусь, Л. В. Яковлєва. НАН України. Інститут історії України. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. – К.: Наук. думка, 1997. – 424 с. – (Пам’ятки історії України. Серія V: Джерела новітньої історії). |
 |
Грушевський М. Твори : у 50 т. / М. С. Грушевський ; вид. рада: Б. Патон (голова) [та ін.] ; редкол.: П. Сохань (голов. ред.) [та ін.] ; НАН України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. Грушевського. – Львів : Світ, 2002. – Т. 4: Серія Суспільно-політичні твори (доба Української Центральної Ради березень 1917 – квітень1918). Кн. 1 / упоряд. С. Панькова. – 2007. – 432 с.
|
 |
Винниченко Володимир. Відродження нації : (Історія української революції [марець 1917 р. – грудень 1919 р.]) : [в 3 ч.] / В. Винниченко. – Київ ; Відень : [Дзвін], 1920. Ч. 3 . –Нью-Йорк: [б.в.]. – 1968. – 535 c.
Винниченко Володимир Кирилович (1880-1951) – відомий український громадсько-політичний і державний діяч, визначний письменник, голова Генерального Секретаріату за часів Центральної Ради, Голова Директорії (1918-1919). Протягом 1919-1920 рр. В. Винниченко написав 3-томний мемуарно-публіцистичний твір “Відродження нації”, де виклав власні погляди на українську революцію. У своїх політичних уподобаннях В. Винниченко коливався між українською національною самостійницькою платформою і концепцією української радянської республіки. |
|
Нариси історії української революції 1917-1921 років [Текст]: у 2 кн. / редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін.; Нац. акад. наук України, Ін-т історії України. – К.: Наукова думка, 2011.
У книзі розповідається про особливий період у модерній історії України, в ході якого були реалізовані перші в XX ст. українські державотворчі проекти: Українська Народна Республіка, Українська Держава, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Соціалістична Радянська Республіка. Розкриваються соціальні, політичні та культурні аспекти революційного часу. Нариси узагальнюють великий історіографічний доробок сучасних українських істориків, які займаються вивченням Української революції. |
|
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції 1917-1921. – Т.1, Т.2. – Дніпропетровськ: Січ, 2001.
До книги ввійшли спогади видатного державного, громадського та політичного діяча про революційні події в Україні в 1917 – 1921 роках: «У роках 1919-1921 мені судила доля брати ближчу участь в українській визвольній боротьбі. Я не збирався писати спогадів про бурхливу революційну добру. Тільки тепер, на певній історичній віддалі від тих подій, коли вже можна спокійніше говорити й думати про наші минулі успіхи та недостачі, відчувається потреба зафіксувати деякі свої спостереження та факти з тих недавніх часів. До цього мене спонукає так те, що багато з наших найвизначніших діячів тієї доби, на мою думку, в своїх спогадах дають оцінку революційних подій тих часів на підставі занадто суб’єктивного неісторичного підходу до справи…» |
 |
Солдатенко В. У вирі революцій і громадянської війни (актуальні аспекти вивчення1917 – 1920 рр. в Україні): науково-популярна література / В. Солдатенко. – К.: Парламентське вид-во, 2012. – 272 с.
До книги включено три сюжети, тематично об’єднані дослідженням однієї з апогей них, водночас найскладніших сторінок вітчизняної історії – революційної доби 1917-1921 років. В основі – підведення підсумків історіографічного освоєння ключових проблем суспільних процесів, зосередження уваги на дискусійних аспектах осягнення революційного досвіду. |
|
Митрофаненко Ю. Українська отаманщина 1918-1919 років /вид. 3-е, випр.. і доповн. – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2016. – 240с.
У книзі висвітлюється явище отаманщини, яке було складовою процесів Української революції періоду Директорії доби третьої російсько-української війни 1918-1919 pp. На основі значної кількості архівних документів уперше в українській історіографії подано цілісне бачення цього революційного феномену на теренах України, яке наближає до з’ясування характеру відносин лідерів УНР з військовими ватажками — отаманами. Дослідження сприяє розумінню того, чому отаманщина та повстанство — це явища подібні за формою, але відмінні за змістом. |
 |
Васюта І. Політична історія Західної України (1918—1939). — Львів: Каменяр, 2006. — 335 с.
У книзі висвітлюється політична історія Західної України міжвоєнного періоду (1918—1939 рр.). На широкому тлі динамічно змінюваної внутрішньо- і зовнішньополітичної ситуації розкривається весь спектр складного й неоднозначного українського суспільно- політичного руху в Західній Україні (Східній Галичині та Західній Волині), починаючи з національно-визвольної революції, в ході якої утворилася Західно-Українська Народна Республіка, і закінчуючи інкорпорацією краю до складу радянської України у вересні 1939 р. |
 |
Гуцуляк М. Перший Листопад 1918 року на західних землях України зі спогадами і життєписами членів Комітету Виконавців Листопадового Чину / М. Гуцуляк. – Репринт. вид. 1973 р. (Нью-Йорк; Ванкувер). – Київ: Либідь, 1993. – 406 с.
У репринтному виданні відтворюються події Першого Листопада 1918 року у Львові та Листопадовий Чин у провінції. Наводяться спогади і життєписи учасників історичних подій. Представлено багатий матеріал про політичні течії й настрої на українських землях, що входили до складу айстро-угорської монархії. |
 |
Добржанський О.В. Бажаємо до України! Змагання за українську державність на Буковині у спогадах очевидців (1914-1921 рр.) / Олександр Володимирович Добржанський, Володимир Петрович Старик. – Одеса: Маяк, 2008 . – 1167 с. : портр.
У книзі вміщено спогади, хронічки, щоденники про події першої світової війни на Буковині, Буковинське народне віче 1918 року, встановлення і діяльність української влади в краї, його входження до ЗУНР. Частина матеріалів друкується вперше. Читач знайде в книзі чимало цікавих фактів про події того часу, зможе відчути спосіб мислення людей тієї епохи, зрозуміти, як вони оцінювали історичні події. |
 |
Добржанський О. Змагання за українську державність на Буковині (1914 – 1921 рр.): документи і матеріали / О. Добржанський, В. Старик. – Чернівці : Чернівецька обл. друкарня, 2009. – 512 с..
Збірник містить різноманітні документи про український національний рух на Буковині в роки визвольних змагань українського народу, про прагнення українців здобути свою державність, про нетривкий період української влади на Буковині.
|
 |
Жуковський А. І. Визвольні змагання 1917-21 // Енциклопедія сучасної України: у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.]; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. – К., 2003-2016.- Т. 4. |
Визначні діячі Української революції 1917 –1921 років
 |
Верстюк В. Ф., Осташко Т. С. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. – К., 1998. – 254 с.
У довіднику подаються стисла характеристика діяльності Української Центральної Ради та біографії її діячів. Уміщено також списки членів Ради, її органів і структур, хронологію найважливіших подій 1917—1918 рр. та бібліографію. Для науковців, викладачів, студентів та всіх зацікавлених історією України. |
 |
Солдатенко В. Проект «Україна». 1917-1921 рр. Постаті. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. – 511с.
У цій книзі подані короткі матеріали про тих, хто стояв біля витоків відродження нації, розробляв платформу Української революції, керував її втіленням в життя, очолював політично-координаційний центр національної державності. |
 |
Яневський Д. Б. Проект «Україна». Грушевський. Скоропадський. Петлюра. /– Харків: Прапор, 2012. – 921с.
Автор висловлює свій власний погляд на історію України і розповідає про феномен української державності, формулює свої варіанти відповідей на питання: у чому була суть «Української революції» під проводом Української Центральної Ради і яку історію написав видатний національний історик М. Грушевський? Якою бачив Україну засновник Української гетьманської держави 1918 року П. Скоропадський і чому загинуло це державне утворення?Хто, як і коли насправді створив Директорію та хто стояв за спиною С. Петлюри? Ви дізнаєтесь, що приховують сучасні міфотворці про вітчизняну історію періоду 1917-1921 років. |
 |
Сергій Плохій. Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського / Пер. з англ. Микола Климчук. — К.: Критика, 2011. — 600 с.
Книжка професора Гарвардського університету Сергія Плохія є першою спробою не тільки політичної, але також інтелектуальної біографії Михайла Грушевського на тлі ідейних колізій його доби. Заперечивши «звичайну» схему руської історії, Грушевський витворив «незвичайний» на той час конструкт історії української, який започаткував переділ історичного простору між імперським і національними наративами і став передумовою розвалу Російської імперії. Аналізуючи у своїй праці обидві ідентичності Михайла Грушевського – історика та політика, дослідник пропонує цілком нове бачення його ролі у підважуванні та руйнуванні імперської ідеї триєдиної російської нації та формуванні українського національного проекту. |
 |
Шаповал Ю., Верба І. Михайло Грушевський. – К.: Альтернативи, 2005. – 352 с.;
Це перша в Україні спроба створити узагальнюючий біографічний нарис українського політичного і державного діяча, визначного вченого Михайла Грушевського. На підставі праць попередників, маловідомих або недоступних раніше документів і матеріалів відтворено його складний життєвий шлях, наукову та науково-організаційну діяльність. Життєпис М. Грушевського подається у контексті суспільно-політичних подій, сучасником яких він був. |
 |
Кульчицький С., Солдатенко В.. Володимир Винниченко / Сер. “Особистість і доба”. – К.: Альтернативи, 2005. – 376 с.
Книга є першою політичною біографією одного із засновників УНР, видатного українського революціонера й великого письменника. Узагальнюючи досягнення вітчизняної науки та істориків діаспори, користуючись архівними документами, матеріалами преси, величезними за обсягом і тривалістю щоденниковими записами й усім творчим здобутком В.К. Винниченка, автори відтворюють постать і справи свого героя впродовж життя, показують його сильні та слабкі сторони. Могутня особистість В. Винниченка істотно позначилася на перебігу революційних подій 1917—1919 років. Велика увага в книзі приділяється періоду Української революції. |
 |
Тагліна Ю. С. Михайло Грушевський – К.: ТОВ «КЕТС», 2013. – 128 с.
Михайло Грушевський (1866—1934) є однією з головних постатей українського національного самоствердження в новітній історії України. Видатний вчений і суспільно-політичний діяч, він створив 10-томну «Історію України-Руси» – першу повну історію України. Але Грушевський не тільки писав історичні праці, він сам творив історію: 1917 року став на чолі нової Української держави – його було обрано головою Центральної Ради (1917—1918), яка в 1918 році проголосила Українську Народну Республіку (УНР). Завдяки цьому світ дізнався, що на землі існує Українська держава, президентом якої і був М. С. Грушевський. |
 |
Тимошик М. Його бій за державність. – К.: Наша культура і наука, 2017. – 376 с. – іл., ім. пок., резюме англ., нім. мовами.
Документально-публіцистична оповідь приурочена до 135-річчя від дня народження, 45-річчя від дня упокоєння Івана Огієнка та 100-річчя початку Української національної революції (1917-1921 років). |
 |
Чикаленко Є.Х. Щоденник, 1919-1920.- Київ – Нью-Йорк: Видавництво імені Олени Теліги, 2005. – 640с.
ЩОДЕННИК (1919–1920). Видання являє собою повну версію «Щоденника» за 1919–1920 рр. відомого учасника українського руху початку ХХ ст. Є. Чикаленка (1861–1929), яка вперше пропонується читачеві. Крім авторського тексту, він включає до 30 рідкісних матеріалів із тогочасних періодичних видань, що виходили в Галичині, Наддніпрянській Україні, за кордоном, та кілька десятків листів від відомих сучасників – В. Винниченка, В. Липинського, О. Скорописа-Йолтуховського, В. Андрієвського, В. Короліва-Старого, Б. Матюшенка, М. Порша, М. Василька, П. Понятенка та багатьох інших. Усі вони в сукупності відтворюють складну й драматичну дворічну добу української революції та державотворення, роль та значення в її перипетіях конкретних особистостей. |
 |
Савченко В. А. Павло Скоропадський. – Харків: ТОВ «ПЕТ», 2013. – 128с.
Павло Скоропадський – останній гетьман України, діяльність якого пов’язана з бурхливими подіями епохи громадянської війни. Лев Троцький називав його українським Бонапартом, генерал Денікін – другим Мазепою. Ким же він насправді? Відповідь на це запитання допоможе знайти книжка, при написанні якої автор використав архівні матеріали, документальні джерела, спогади учасників подій. |
 |
Сергійчук В.І. Симон Петлюра. – Київ: Видавництво «Україна», 2004. – 446с.
Петлюра, у тому числі не без допомоги своїх ворогів, став символом українського опору, символом визвольних змагань 1917—1921 рр. за незалежність України. Але яким Симон Петлюра був у реальності, без чорно-білого розфарбування? На це питання намагається дати відповідь ця книжка. |
 |
Сідак В., Осташко Т., Вронська Т. Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника. – К.: Темпора, 2004. – 416 с.
Книга розповідає про життя та діяльність визначного українського воєначальника, полковника Армії УНР Петра Болбочана. В його долі відбився надзвичайний драматизм, яким супроводжувався державотворчий процес в Україні в 1917-1921 рр., військове будівництво, зокрема. Наведені в пропонованій праці документальні матеріали сприятимуть поглибленню наших знань про одну з найяскравіших постатей національно-визвольних змагань, яка уособлює нестримне прагнення українців до творення власної держави. Вперше публікуються матеріали судової та слідчої справ П. Болбочана, його листи до провідників Директорії УНР, уривки зі спогадів сучасників. |
Бій під Крутами
 |
Сорока Ю. В. Бій під Крутами / Юрій Володимирович Сорока. – Київ : Золоті Ворота, 2013. – 118 с. 29 січня 1918 року поблизу селища Крути на відстані 130 км від Києва відбувся жорстокий, нерівний бій між чотиритисячним військом більшовиків та трьомастами українськими юнкерами, студентами і гімназистами, що обороняли підступи до Києва. Більшість юнаків не мали ніякої військової підготовки, були погано озброєні, але стояли на смерть, захищаючи свободу молодої Української держави. Українці відбили кілька атак, під час яких зазнали значних втрат. Цей бій набув особливого значення у свідомості багатьох завдяки героїзму української молоді. |
|
Крути : збірка у пам’ять героїв Крут / упор. Зінкевич О., Зінкевич Н. – К.: Смолоскип, 2008. – 422 с.
29 січня 1918 року відбулася надзвичайно трагічна подія в українській історії – бій під Крутами. Уряд УНР, опинившись без війська, кинув на протистояння з російською армією, що йшла на Київ, кілька сотень погано озброєних українських студентів та гімназистів. Майже всі вони полягли у нерівному бою. Цей бій отримав величезне символічне значення – і саме його намагалися розкрити упорядники книги «Крути». До збірки «Крути», виданої «Смолоскипом» до 90-річчя бою, увійшли найрізноманітніші матеріали. Це й історичні документи та статті, в яких розкривається хід та причини трагедії, і художні твори, але насамперед – публіцистика різних часів. Найцінніша частина книги – спогади нечисленних учасників бою, яким вдалося вижити. Багато матеріалів, узятих із важкодоступних діаспорних видань, публікуються в Україні вперше. Книга містить унікальний анотований іменний покажчик авторів збірника та історичних осіб, причетних до бою під Крутами, а також вперше опубліковано бібліографію матеріалів, які стосуються бою. |
 |
Крути. Січень 1918 року : документи, матеріали, дослідження, кіносценарій / Іст.-культурол. тов. «Герої Крут» ; упоряд. Я. Гаврилюк. – К. : Просвіта, 2008. – 840 с. До книги увійшли невідомі і маловідомі документи, матеріали, свідчення, спогади учасників бою під Крутами. Зміст архівних матеріалів підсилюють статті і виступи С. Єфремова, Д. Дорошенка, М. Грушевського, Є. Маланюка, Л. Старицької-Черняховської, та інших видатних особистостей доби Української революції 1917-1921 рр. Збірник упорядковано у хронологічному порядку. Завершує видання кіносценарій «Крути». Адресується дослідникам, викладачам вищих навчальних закладів, учителям шкіл, студентам, широкому колу читачів. |
 |
Бій відлунав… / упоряд. В. О. Рог. – Чернігів : Деснянська правда, 2006. – 95 с.
У книзі розповідається про трагічні події, які відбулися у січні 1918 року під станцією Крути на Чернігівщині. Повернутися до історичної правди, по новому описати її, пам’ятати імена загиблих героїв, яких вела у бій любов до України. Для широкого кола читачів.
|
 |
Куць, М. М. Крути : поема, поезії, переклади / М. М. Куць. – Київ : Вид-во Харитоненка, 2004. – 320 с.
До нової книжки поета Миколи Куця увійшли поема «Крути» про героїчну загибель юнаків у бою під Крутами в кінці січня 1918 року, дві добірки поезій, об’єднаних загальною темою осінніх мотивів та деякі переклади.
|
Варто також відзначити появу великої кількості наукових, публіцистичних, фото та відео матеріалів у мережевих ресурсах та друкованих ЗМІ, присвячених подіям Української революції 1917–1921 рр.
Серед них, наприклад:
- «50 найвизначніших подій української революції 1917–1921» – https://www.radiosvoboda.org/a/ukrainian–revolution–1917–1921/28444030.html;
- «Десять «фронтменів» української революції на початку 1917–го» – https://www.radiosvoboda.org/a/revolution–1917–frontmen/28361874.html);
- «Січові стрільці в Армії УНР у ролі гвардії Української революції. Оцінки істориків» – https://www.radiosvoboda.org/a/28861706.html;
- «Гвардія Української революції: 100–річчя куреня Січових стрільців https://www.radiosvoboda.org/a/28825317.html;
- «Третій Універсал – за крок до Рубікону» –https://www.radiosvoboda.org/a/28864918.html.
- Українська революція 1917-1921 років [Електронний ресурс] : [презентація] // PPT онлайн : сайт. – Режим доступу: https://ppt-online.org/11118. – Назва з екрана.
- Початок Української революції [Електронний ресурс] : [презентація] // SvitPPT : сайт. – Режим доступу: https://svitppt.com.ua/istoriya-ukraini/pochatok-ukrainskoi-revolyucii1.html. – Назва з екрана.
- Мазуренко І. В. Періодика доби Української революції (1917-1920) та 1920-30-х рр. як об’єкт джерелознавчого дослідження української (регіональної) культури : за матералами зібрання ДНІМ ім. Д. І. Яворницького [Електронний ресурс] / І. В. Мазуренко // Дніпропетровський національний Історичний музей ім. Д. І. Яворницького : сайт. – Режим доступу: https://museum.dp.ua/article0448.html. – Назва з екрана.
- Українська революція 1917-1921 рр. Відродження державності українського народу : Падіння самодержавства. Розгортання національно-визвольного руху. Діяльність Центральної Ради [Електронний ресурс] // Навчальні матеріали онлайн : сайт. – Режим доступу: https://pidruchniki.com/10290718/istoriya/ukrayinska_revolyutsiya_1917-1921_vidrodzhennya_derzhavnosti_ukrayinskogo_narodu. – Назва з екрана.
- Дзюба Д. Українська революція 1917-1921 [Електронний ресурс] / Д. Дзюба // Порохівниця : сайт. – Режим доступу: https://porokhivnytsya.com.ua/2017/03/13/ukrainian-revolution_1917-1921/. – Назва з екрана.
- Українська революція [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Українська_революція. – Назва з екрана.
- https uk Wikipedia.org/wiki – Вікіпедія (інтернет – енциклошедія) стаття, присвячена бою.
- https//www.kruty.org.ua – сайт, присвячений бою під Крутами. Вміщує історичні дані, спогади, фотографії, ілюстрації. Інсценізація посвяти (пісні, вірші) тощо.
Сформована ідея державної незалежності стала визначальною для українського визвольного руху.
Розбудовою Української Народної Республіки, Української Держави, Західноукраїнської Народної Республіки українці довели здатність і спроможність національного державотворення. Сьогоднішня Україна є спадкоємицею державницьких традицій, закладених революцією 1917–1921 років.
Запропонована література допоможе глибше зрозуміти перебіг подій 100-літньої давності, передасть дух самозреченості героїв в ім’я створення Незалежної держави.
Тож, усіх зацікавлених запрошуємо до відділу обслуговування читачів Сторожинецької ЦРБ на змістовний перегляд виставки історичного хронометру. Чекаємо на зустріч з вами.
Джерело: завідувач відділу обслуговування Сторожинецької центральної районної бібліотеки Кухарєва Н.М.
