Панікуючи, люди «змітали» всі товари з полиць магазинів, навіть за захмарними цінами
Олія – по 40 гривень за літр, рис – по 28 гривень за кілограм, буханка хліба – по 7 гривень, мішок цукру – майже тисячу гривень… Це не картини з майбутнього, 2030-2040 років, а ілюстрація недавніх вітрин магазинів. Ціни, які нам здавалось нереальними, стали дійсністю. Різке зростання курсу валют позначилося не лише на вартості палива та імпортних товарів, але й вітчизняних. Та ще й як! Вони подорожчали не на кілька копійок, а на декілька, а то й десятки, гривень! У деяких магазинах минулого тижня цінники переписували кілька разів за день!
Покупці, самі того не бажаючи, зумовлювали ще більше подорожчання товарів.
Чи могло різке подорожчання продуктів першої необхідності не позначитися на настроях споживачів? Звісно, що ні… Ось і спричинило суцільну паніку та неабиякий продуктовий ажіотаж серед населення.
Люди витрачали останні заощадження і вичікували чималі черги до кас, щоб придбати кільканадцять кілограмів круп, мішки борошна та цукру, десятки літрів олії…
А ще користувалися неабиякою популярністю товари іноземного виробництва – побутова хімія, кава, побутова техніка… Таким чином, покупці, самі того не бажаючи, зумовлювали ще більше подорожчання товарів.
Не беремося сказати, від кого це залежало – від власників магазинів, виробників або постачальників продукції (фірм-посередників), – але хтось із них у ті дні непогано «нажився», керуючись думкою: «Чому б не покласти більшу націнку, якщо продукція користується такою популярністю у людей, що полиці магазинів «осиротіли»?». Звісно, вартість вітчизняних товарів мала б зрости на декілька копійок через подорожчання палива і зростання через це транспортних витрат, але щоб настільки?!
Водночас, не варто знімати відповідальність з приводу такої прикрої тенденції з керівництва держави. Адже керівні структури могли накласти обмеження на розмір націнки до ціни виробника на певну групу товарів (продукцію першої необхідності), а контролюючі органи мали б прослідкувати за його дотриманням. Так, як це було близька десяти років тому, коли податківці спільно з представниками райдержадміністрації вирушали в рейди по торгових точках і накладали штрафи на порушників законодавства.
У паніці люди вихоплювали олію та борошно з рук продавців
Нещодавно заходимо у один із гуртових продуктових магазинів. Запитуємо, яка вартість олії.
– Олія не продається, – відповідає продавець. – Вона – на переоцінці (навіть та, яка на вітрині). Продала сьогодні стільки олії, не знаючи, що її вартість суттєво зросла (нас вчасно не повідомили з обласного центру), що не знаю, що буду робити наприкінці місяця – мабуть, доведеться докладати до виручки за цей товар гроші зі своєї зарплати… А це ж як мінімум 300-400 гривень… Приходьте за олією завтра.
В обідню пору наступного дня цю групу товарів, як і інших, «переоцінили» і за нею лише за декілька хвилин «виросла» неабияка черга покупців. Деякі люди підходять до каси поза чергою, вихоплюють олію та борошно з рук продавця. Інші покупці, що стоять у черзі, нервують, боячись, що їм не вистачить запасів продукції… Висновок напрошується сам: люди панікують…
За два місяці цукор подорожчав удвічі
– Найбільше у нашій крамниці порозбирали крупи – горох, рис, гречку…, – розповів власник іншого продуктового магазину Василь. – За останній тиждень вони подорожчали на 20 відсотків. Олію здебільшого купували, коли її вартість була у межах 20-24 гривень. Нині ж закупівельна ціна – 32-34 гривні. Постачальники кажуть, що це – ще не межа. Охочих придбати товари за нинішньою ціною вже обмаль. Хто мав «запастися» продуктами, вже зробив це.
Через подорожчання цукру (за два місяці – удвічі!) зросла вартість і цукерок – вагових та в подарункових коробках. В середньому ціна за кілограм солодощів за два тижні зросла на 15-20 гривень.
А як подорожчала побутова хімія! Прибавила в ціні майже ще раз! Наприклад, закупівельна ціна «памперсів»була до 200 гривень, а нині 270. Такий ріст ціни відбувся за тиждень!
Власник крамниці стверджує, що більш-менш тримаються на попередньому рівні ціни на молочну та м’ясну продукції.
– Молочна подорожчала на 15-25 копійок, але це – виправдано, адже зросла вартість палива, – каже Василь. – А вартість м’ясних виробів залишилася незмінною, мабуть, через те, що піст. Але що буде з цінами на цю продукцію перед Великоднем – страшно подумати…
«Оливкову олії навіть не привожу з-закордону – через дороговизну її ніхто не буде купувати»
Василь завозить у свій магазин продукцію з Польщі, але нині асортимент імпортних товарів тут значно зменшився.
– Нещодавно продав останню пляшку оливкової олії ще за старою ціною – 74 гривні, – каже власник крамниці. – Більше привозити її з-за кордону не буду – ніхто не купуватиме, бо буде не по кишені багатьом. У Польщі закупівельна ціна оливкової олії в перерахунку на гривні на сьогодні складає 115 гривень. Додайте витрати на доставку і мінімальну націнку… Виходить, що її купуватимуть тільки заможні люди… Кава також подорожчала від 20 відсотків і вище. Її привожу також в обмеженій кількості.
Скажу вам відверто: якби люди так масово не купували товари, їхня ціна не зросла б настільки. Хоч, звичайно, керівництво держави мало б контролювати ціни, а не пустити все «хай пливе своїм руслом». Дійшло до того, що коли долар був по 24 гривні, польський цукор, щоб його привезти і продати в Україні, був дешевшим, ніж український! Та й посередники чи виробники деяких товарів поводять себе неадекватно: вони ж продавали старий урожай, який збирали ще тоді, коли паливо було дешевшим! І навіть нині, коли курс долара знизився, ціни на вітчизняні товари не падають. Чи можемо виграти від цього ми, власники магазинів, якщо, для прикладу, купували 50 пачок кави по ціні 40 гривень за упаковку, а нині, щоб закупити цю ж кількість, треба вкласти весь прибуток від продажу. Та й чи буде багато бажаючих купити каву за новою, майже вдвічі дорожчою ціною?
А в магазинах віддалених сіл – «глухо»
Продуктовий ажіотаж значно менше торкнувся торговельних точок у селах району. За словами продавців, місцеві жителі їхали «затарюватися» товарами першої необхідності у районний та обласний центри, у гуртові магазини та на Калинівський ринок.
– Хліб минулого тижня дорожчав двічі, сьогодні його вартість знову зросла – аж на 1 гривню 35 копійок. Кажуть, що це – не останнє подорожчання, – ділиться власниця продуктового магазину та бару у Бобівцях, депутат районної ради Марія Іфтимійчук. – Більше того, хлібозаводи під час випікання ще й «недоважують» свою продукцію: на трьох буханках – приблизно на 35-40 грамів.
Доводиться викладати весь заробіток, який отримала за рік, щоб закупити товари за новими цінами. Який тоді виходить прибуток? Хоч долар «впав», закупівельна ціна на всі види продукції і далі зростає. Ведемо підприємницьку справу з чоловіком з 1996 року, але за ці роки такого подорожчання товарів ще не було. І хоч ставимо мінімальну націнку, але купівельна спроможність населення різко впала. Люди економлять навіть на основному – хлібі: якщо у день купували 60-80 буханок, то нині – 16 (!). Дехто почав сам пекти хліб у домашніх умовах. Хоч і це нині теж обходиться недешево – ціна на зерно, в тому числі пшеницю, з 250 гривень за центнер зросла до 400 (!).
Багато хто зі знайомих підприємців на певний час закрив свої торговельні об’єкти (поки курс долара не врегулюють). Бо потерпають збитки.
Не відомо, чи знайдеться багато посередницьких фірм, які забажають возити товари у віддалені села через подорожчання пального, а якщо й возитимуть, то, ймовірно, відпускатимуть продукцію за захмарними цінами…
Не застали ми нікого з покупців і в іншому продуктовому магазині у Бобівцях, власником якого є ПП Мирешко Г.М.
– Нині люди купують тільки найнеобхідніші товари, і ті – в обмеженій кількості, – зауважила продавець Людмила Король. – Намагаємося привабити покупців, не проводячи часто переоцінку товарів – встановлюємо націнку на закупівельну ціну тільки при отриманні продукції. Але й це не допомагає… Люди не мають грошей і намагаються обходитися тим, що виростили на городах.
Коментар експерта
Старший економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Василь ПОВОРОЗНИК:
– На зростання цін на українську продукцію найбільше впливає психологічний фактор – паніка.
Люди нераціонально скуповують продукцію і таким чином створюють, як то кажуть, «на рівному місці» проблему дефіциту.
Подібна схема також працювала на ринку банківських послуг у минулому році, коли люди масово забирали свої депозити із банків.
В результаті продовольчої паніки виникає нестача товарів (адже люди запасаються ними на декілька років заздалегідь). Виробники, які бачать такий ажіотаж, підвищують ціни на свою продукцію, хоч для цього немає економічних підстав (крім подорожчання палива, яке, загалом, суттєво впливає на індекс споживчих цін в нашій державі). Тому основна причина такої тенденції на продовольчому ринку – попит перевищує пропозицію.
Водночас, щоб збити панічні настрої населення, є сенс адміністративного втручання – вводити максимальні ціни на першочергові продукти на ринку.
Впливає на подорожчання товарів українського виробництва і далекоглядність виробників: незабаром – посівна, треба купувати паливно-мастильні матеріали, насіннєвий матеріал, який часто привозять із-за кордону (відповідно, розрахунки за нього проводять у валюті).
Щодо імпортних товарів, то їхня вартість зростає не так швидко, як курс долара (треба постійно проводити переоцінку тощо). Але, на жаль, при цьому ціни не є гнучкими до зниження, тобто, очікувати, що вартість продукції закордонного виробництва одразу після падіння курсу валют суттєво знизиться, не варто. Особливо, якщо мова йде про мережі магазинів.
Джерело: Олеся Длужанська
