TAKING TOO LONG?
CLICK/TAP HERE TO CLOSE LOADING SCREEN.
...завантаження...
Магазин Штіль

Релігійна громада Свято-Успенського храму села Михальча залишається в лоні Української Православної Церкви

Стаття від жителів села Михальча

Релігійні непорозуміння в селі Михальча почалися ще 10.02.2019 р. На парафіяльних зборах у Свято-Успенському храмі 283 людини проголосували, засвідчивши свої голоси підписами, за збереження храму в лоні УПЦ на чолі з блаженнішим митрополитом Онуфрієм.

У цей же час, прихильники новоствореної структури ПЦУ, під керівництвом голови Михальчанської сільської ради, який спочатку взяв слово у храмі Божому, а потім вивів однодумців, провели збори саме у приміщенні сільської ради, не у церкві як має бути згідно церковного статуту, 243 людини виявили бажання перейти з УПЦ до ПЦУ, після цього здавалося б усе зрозуміло, 283 голоси є більше ніж 243, проте ПЦУ і по сьогодні називають себе «більшістю».

Ця ворожнеча зі сторони ПЦУ тягнеться ось уже восьмий місяць. Парафія Свято-Успенської церкви (УПЦ) села Михальча одностайно вирішила розпочати молитовне стояння на захист храму, права вірян вільно сповідувати Православну віру. 

10.05.2019 р. в.о. голови ОДА Михайло Павлюк незаконно переводить нашу парафію з УПЦ в ПЦУ, чим дає поштовх прихильникам ПЦУ до рейдерського захоплення храму. Всі установчі документи релігійної громади Свято-Успенського храму с.Михальча переоформили на вчителя(!!!) географії Маскаля Василя Миколайовича (нового «господаря» храму), який за радянських часів був комуністом, та відганяв дітей від церкви, потім на шкільних лінійках обсміював тих, хто, не зважаючи на заборону, відвідували Дім Божий. Часи змінюються, а бажання гнати Православну Віру не полишають раба Божого Василя.

ПЦУ робили декілька невдалих спроб захоплення храму, під час яких, з їх уст сипалися просто страшні слова, нас називали і москалями, і сепаратистами, і зрадниками, і що ми служимо ФСБ,  молимося Онуфрію та Кирилу, прокльони летіли у наш бік, проте найстрашнішим для нас були не ці слова, а те хто їх говорив… наші односельчани, родичі, близькі нам люди… ранила не сама зброя, а те, хто наносить удар.

Дивували також агресивність, нестриманість, та в деякій мірі навіть неадекватність людей, та вчителів! Виникає питання: як настільки нестриманого, невихованого (адже жодна вихована людина не дозволить собі в такому тоні говорити зі священником, та ще й звертатися до нього на «ти») вчителя, можна допускати до учнів?

Найбільшими активістами рейдерських атак були, на диво, працівники дитячого садка, школи, сільської ради, та звичайно Шевчук Захарій Іванович – наш голова, який є не просто учасником, а головним розпалювачем релігійної ворожнечі. Шевчук З. неодноразово оголошував (кричав як озвірівший) своїм прихильникам, щоб збиралися силою брати церкву, в той час вчитель-новий власник храму Маскаль В.  обходив хати по селі та збирав людей, дружина якого Маскаль Катерина Дмитрівна обдзвонювала їх прибічників, це і жителі с.Михальча, і с.Заволока, і с.Кам’яна, і навіть на штурм ішли автокефали (директор Михальчанської ЗОШ Васкул Ярослав Петрович), греко-католики (дружина директора Михальчанської ЗОШ Васкул Любов Василівна, яка працює вчителем у Кам’янській ЗОШ).

Після чергової невдалої спроби захоплення церкви, наші основні «активісти» вирішили діяти іншим методом, 11.07.2019р. на XXVIII сесії сільської ради Шевчук Захарій Іванович виносить на голосування проект передачі землі під храмом Української Православної Церкви у постійне користування релігійній організації ПЦУ, за що проголосували недостатня кількість депутатів. На цьому наш «вельмишановний» голова не заспокоївся.

25.08. 2019р. прихильники ПЦУ пішли на штурм, під головуванням вчителя географії. Парафіян УПЦ відволікли в декількох місцях одночасно, два брати Білик Валентин та Білик Михайло, зняли одну секцію забору та увірвалися на територію. Першою перескочила огорожу також вчителька (!!!) дочка нового «власника» Маскаля В. Костенюк Лариса Василівна, показавши гарний приклад, учням та жителям села. Релігійна громада стала навколо храму, та не допустила осквернення святині прихильниками ПЦУ. Дуже активний на початку голова села, відійшов у бік і спостерігав за подіями. 

Молитвословом для ПЦУ був МОЛОТ. Один з активістів передав його на територію, інший намагався ним збити замки на воротах, дякуючи Богу, нашим вірянам вдалося відібрати це дореволюційне знаряддя (при цьому, одна з прихильниць ПЦУ Білик Катерина, мама тих, хто знімали секції забору, нанесла ззаду по голові декілька ударів нашій прихожанці, яка вихопила молот і хотіла його заховати, що і зробила не зважаючи на озвірівшу маму «героїв» Біликів).

Дві сторони конфлікту розійшлися по різні сторони церковного двору. ПЦУ залишилися в куточку «під горіхами», парафіяни нашої церкви, охороняють решту території та найцінніше – Храм Божий. Чергують дві сторони по сьогоднішній день. УПЦ молитвою, богослужіннями, кожен як може, ночуємо біля храму, біжимо додому привести себе до ладу, та знову до церкви, вона уже стала для нас ріднішою за власний дім, хто через роботу не може бути довше, проте хоча б зайти, та впевнитися, що все в порядку. 

ПЦУ чергує іншими методами, бувають і в них молебни, які чергуються розпиванням спиртних напоїв, палінням на території церкви, грають карти, образливими вигуками, вигадками, спочатку говорили, що ми платимо податки на Москву, тепер уже Москва платить нам, а ще платимо людям які нас підтримують. Така виходить «непроста» фінансова схема. Вони ніяк не можуть повірити, що ми стоїмо за Віру Христову, яка і близько не може бути в порівнянні з будь якими матеріальними благами.

В ніч з 26 на 27 серпня прихильниками ПЦУ було сплановано та проведено  ще одне невдале рейдерське захоплення такої дорогої для нас церкви. Десь по другій годині ночі підійшов молодий житель села Михальча до воріт церкви та заявив, що хоче зайти і помолитися, що дуже стривожило наших людей, адже він стояв на дорозі та увійти на територію навіть не пробував, тим більше, що зі сторони де стоять ПЦУ ворота на розтвір, коли до нього звернулися чому саме в такий пізній час, він почав вести себе дуже агресивно (хлопець займається боксом), усі зрозуміли, що його спеціально заслали для провокації, дякуючи Богу, на яку ми не купилися.

Трохи дальше, на роздоріжжі стояли близько 20 хлоців у капюшонах, коли до них підходили та питалися що ви тут робите, відповідали вони агресивно, проте їх злякала погроза викликати поліцію та вони порозбігалися. Як виявилося з часом, а правда завжди виходить, там були молоді хлопці різного віку, як у нас кажуть «пацанчуки», при розмові з одним з них, його запитали : «Що ти там робив?», відповідь просто привела у шок: «Я не знаю, нас Захарій Іванович туди зігнав, бити людей які не віддають церкву». Навіть не це так дивує, як дивує розмова з учнем 11 класу, який навчається не у Михальчі: «Чого ти туди пішов і як взагалі дізнався що туди ідуть?» відповідає: «До нас під’їхали, та запропонували іти бити тих, хто хоче російської церкви, сказали, що за гроші». Хто це пропонував та за скільки, учень відмовився розповідати. Тобто, Захарій Іванович іде навіть на такі низькі методи, як побиття жителів села іншими жителями, неповнолітніми, та ще й за гроші.

Після того як діти порозбігалися, раптово почали сходитися дорослі ПЦУ та їх 3, як вони називають, капелани, помолилися, більшість розійшлися. В 06:00 почали збиратися вдруге, уже з гостями у воєнній формі, та чорних рукавицях на руках, як пізніше виявилося, спеціальні, під якими кастети. Помітивши це, одразу попередили поліцію, та їх ліквідували з території храму. А нам, вірянам канонічної церви, вдалося Іісусовою  молитвою відтіснити ПЦУ назад до свого кутка, адже вони відчувши себе сильнішими з охоронцями у воєнній формі, різко рвонули вперед, забувши при цьому, що сила Господня – сильніше будь кого і будь чого.

Описувати можна ще дуже довго, адже є що, основною проблемою залишається те, що мирного вирішення так і не досягли, після закриття судового розгляду церковної справи, ми подали апеляцію, про яку ПЦУ чути не хочуть, та не хочуть дочекатися рішення суду. Основні розпалювачі релігійної ворожнечі планують наступні методи рейдерського та силового захоплення, забувши при цьому Бога. Вчора 05.09. приблизно 22:30 голова сільської ради Шевчук Захарій Іванович, та його права рука у захопленні церкви в с.Заволока Пашкевич Тарас, ходили взад – вперед біля Михальчанської церкви, вели якусь розмову при цьому показуючи руками на церкву, здебільшого на купол. Тарас Пашкевич грозився декількома днями скоріше, що хоч через купол, але таки до храму нашого прорветься. Коли чекати наступного штурму, ніхто незнає. Просимо усіх вірних чад Христової Церкви підтримки для нас, моліться за нашу церковну домівку.

Нагадаємо, що за 115 років існування нашої релігійної громади (згідно документів архіву Чернівецької Консисторії) не зафіксовано жодного факту переходу парафії в розкол чи відпадіння від повноти Церкви! Це свідчить про те, що незважаючи на постійні зміни кордонів, зміни влади, та політичних віянь, віряни парафії шукали, та продовжують шукати саме Царства Небесного та спасіння душі. 

Нам залишається покладати усе на волю Господа… та просити захисту у Пресвятої Матері Божої.

Приносимо найщирішу подяку усім людям які нас підтримують, та просимо молитви за нашу Свято-Успенську церкву с. Михальча, та за всіх людей які з нами відстоюють апостольську віру.

Автори: о.Сергій, Володимир Сава, Шпатарь Луїза та релігійна громада Свято-Успенського храму села Михальча УПЦ

Від редакції: ми не завжди поділяємо думку авторів, але готові опублікувати на Сторожинець.Інфо бачення керівництва району, депутатів, громадськості щодо цієї та інших ситуацій.

Заради уникнення неточностей, звертаємо увагу читачів, що УПЦ (на чолі з владикою Онуфрієм) – це колишній “московський патріархат” (деколи використовується також скорочення УПЦ МП), а ПЦУ (на чолі з владикою Епіфанієм) – колишній “київський патріархат”.

Категорія: Статті Суспільство
Магазин Штіль
Сторожинець.info
МЕНЮ


АРХІВ