Лягу Павліна Юріївна – це один з депутатів Сторожинецької міської ради, який послідовно відстоював на сесіях децентралізацію та об’єднання громад. Будучи представником жителів міста з 1987 року безперервно, вона одна з найбільш досвідчених народних обранців, які колись були в нашій мерії.
В останній час зміни, які відбувалися в суспільстві, змушують подивитися на звичні речі під іншими кутами. Не завжди нові грані, які відкриваються, мають кристально чисті кольори та зразкову геометрію.
Будучи головою планово-бюджетної комісії міської ради, Павліна Юріївна має власну думку про багато речей – владу, децентралізацію, нових та старих посадовців. У нас вийшла дуже змістовна та насичена розмова про начебто прості предмети та вчинки, яку ми приводимо повністю.
Павліна Лягу:
ПРО ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЮ
Сесія міської ради делегувала трьох депутатів в комісію по підготовці об’єднання з селами Панка, Ропча, Нові Бросківці і Буденець. Але на засіданні, яке відбулося 25.08.15 р., через пропозиції Панківського сільського голови Казюка Сергія Олексанровича і секретаря міської ради Манчука Ярослава Васильовича, що потрібно почекати, поки всі села визначаться із об’єднанням, не було прийнято ніякого рішення.
Я вважаю, що відсутність голови міста і позиція щодо об’єднання секретаря міської ради не дозволила довести до логічного кінця оформлення об’єднання в одну громаду міста Сторожинець і приміських сіл. Адже був реальний шанс провести вибори 25.10.15 р. в об’єднаній громаді і отримати фінансові ресурси для вирішення проблем.
Якщо всі депутати міста одноголосно проголосували за децентралізацію і не було іншої думки, чому зараз не дають нам втілити те, за що ми проголосували?
Зараз навіть посаду вже ввели в області – у голови обласної ради буде заступник з децентралізації. Тобто урядова лінія йде до того, що децентралізація буде. І наше рішення буде введене в дію. То чому рахувати мене ворогом, якщо я була за це?
Був реальний шанс провести вибори в об’єднаній громаді і отримати ресурси для вирішення проблем.
Як ми бачимо на прикладі Великого Кучурова, ми так само могли це зробити. Децентралізація не вдалася через сильну протидію, я вважаю, що абсолютна була незацікавленість районної влади та, мабуть, був заслабкий контроль обласної ради. Виходить, що обласна ланка та районна не були зацікавлені в тому, щоб місцеві громади набули самостійності, через те, що функції саме районної ланки перейшли би до місцевих рад.
Я ніколи не була проти того, щоб хтось об’єднувався в районі. На останній сесії прозвучали слова, що я проти чи одних сіл чи проти інших – я була тільки за чітку позицію – децентралізацію треба було робити негайно. Хто вирішив об’єднатися – зробити це і не вичікувати. Тому що ці два роки на “розкачку” – це два роки нашого короткого людського життя, які не можна залишити так, щоб нічого не робити.
Коли засідала остання комісія по децентралізації, на якій могли прийняти рішення, з яким можна було звернутися до обласної ради, Сергій Олександрович, голова Панки, виступив… проти. Якщо у нього було рішення Панківської громади щодо об’єднання, то чому він на комісії перевищив свої повноваження і виступив проти? Так же вийшов секретар міської ради, який сказав, що у нас є ще два роки і не обов’язково вирішувати зараз.
Я ніколи не була проти того, щоб хтось об’єднувався в районі.
Комісія по децентралізації, яка була скликана, не була в праві когось агітувати до приєднання, вона була сформована в кількості по 3 чоловіка від 5 рад з метою виготовлення необхідних документів і винесення їх на сесії цих рад. Це можна було зробити. Юрисконсульт міської ради, Оксана Романівна, тоді підготувала конкретні проекти цих документів і якщо б ми за них проголосувати – мали би інші результати.
Ярослав Васильович, на цьому ж засіданні пообіцяв зібрати сесію по цьому питанню через тиждень і сам поїхав до Польщі, не повідомивши, що міська рада мала розглядати заяви інших сіл. На мою думку, він просто виконує обов’язки і не хоче брати на себе якоїсь виняткової відповідальності за те, що відбувається в місті.
ПРО ВІДСТАВКУ МЕРА ТА ПОДАТКИ НА ЗЕМЛЮ
Депутат Верховної Ради від нашої області Максим Юрійович Бурбак вніс запит і під час його розгляду на Комітетах Верховної Ради було констатовано, що зміни до пенсійного законодавства, які заборонили одночасно отримувати пенсію і зарплату головам на виборчих посадах нанесли таку шкоду місцевому самоврядуванню, яке не йде ні в яке порівняння із економією коштів.
У важкий для держави час без голів по Україні залишилися біля двох тисяч місцевих рад. І час показав, що відставка Миколи Миколайовича з посади міського голови у зв’язку з пенсійним законом для нашого міста була не потрібна.
Карлійчук пішов через тиск з районної ради. Я переконана. Цей тиск відображався у всьому – в щоденному вказуванні тільки на недоліки, попри те, що хороші справи залишалися поза увагою. І навіть такий момент – коли йшла сесія, коли була зачитана заява, і коли сидить в президії і голова районної ради і голова райдержадміністрації, і вже Микола Миколайович уходить – то можна було хоча-б сказати декілька слів, подякувати за його працю.
Було за що сказати, але не було сказано. Я думаю, що оце свідчить про відношення. В січні, коли затверджувався бюджет міста та засідала бюджетна комісія, ми підійшли тоді по розгляду цього питання до райдержадміністрації – там абсолютно не було можливості навіть виказати свою точку зору ні Миколі Миколайовичу, ні мені. Там говорила Катерина Георгіївна і Ярослав Михайлович. Тоді розглядалися податки і збори на 2015 рік для міста.
Карлійчук пішов через тиск з районної ради. Я переконана.
Пройшло 2 дні і піднялася “буря”. Казали, що не так розглянули, казали що нікому не пояснили. Комісія ще раз зібралася до сесії, щоб вислухати всі сторони. Хоча, коли готувався проект, ми запросили двох спеціалістів з податкової інспекції, запросили юрисконсульта міської ради і по всім ставкам податку кожен з членів бюжетної комісії мав право висказатися. Ніхто нікому не має читати лекції на таких заходах.
Тут почалася критика наших рішень саме від районної влади. Говорили, що міські депутати неправильно записали ставку податку на землю.
Треба знати, що з 2015 року були розширені права місцевої ради щодо встановлення ставки податку на землю для всіх без виключення підприємств, які користуються землею міста. Тому що земля – це основний ресурс. Міською радою був сформований перелік установ, які звільнялися від сплати – це школи, лікарня, військова частина тощо. Так ось таке наше рішення декого дуже збурило, нам сказали, що ми не праві, що ми повинні б всім дати пільгу.
Але не можливо всім дати пільги! В місті дуже багато проблем. Наприклад, водопровід ремонтують майже не кожного дня. На комісії ще йшла мова про землі загального користування, рішення по яких також не влаштовувало районну владу.
Коли повторно зібралася комісія, то прийшла Діана Миколаївна і в дуже нетактичній формі почала говорити речі, які, на мою думку, не відповідали закону. Представте ситуацію – сидить комісія, сижу я і постійно їй перечу, а вона почала підвищувати голос. Сказавши, що представники районної влади не мають право втручатися у роботу місцевої ради, я встала і пішла. Я розумію, що може хтось бути присутнім від району на засіданні, але тільки в разі необхідності консультації. А не кричати на нас та не давати вказівки в ультимативній формі, змушуючи нас щось зробити.
Чому ми повинні щось робити? Якщо ми довели свою позицію, навівши приклади, що нам потрібно фінансувати те чи інше тощо. Це ж не було готове рішення – це був просто проект, з яким комісія виходить на сесію і депутати вже вирішують – так чи не так. То чому зневажати нас, депутатів міської ради та ще й кричати на нас? Чому вона це собі дозволяла? Я думаю, що така поведінка була через те, що так собі дозволяє себе вести голова районної ради – підвищувати голос як на бюро, так і на засіданнях депутатської комісії. Я не рахую, що до нас можна ставитися зневажливо і кричати на нас.
Громадська робота – це безоплатна робота. Я ніяких привілеїв не маю від цього, ніколи нічого для себе не вирішувала і рахую, що я не повинна це терпіти. Вищестоящу владу запрошують бути присутніми і з дозволу депутатів вони можуть виступати. Але не мають права давати вказівки. Візьмемо для прикладу останню сесію. По перше – голова РДА підвищував голос, по друге – висловлював свої думки в ультимативній формі. А по закону вмішуватися в роботу ради він не має права.
Всі підприємці повинні бути в однакових умовах. І ті що мають 2 га землі, і ті що мають 5 га, і той хто має 20 м².
Чому не всі депутати на це реагують? Скажу так – у кожного депутата власна точка зору. Раніше принципова позиція була у Глядченко Раіси Радівни, вона вникала у всі справи. Потім, коли її чоловік пішов заступником у райдержадміністрацію, вона категорично помінялася. Її позиція стала точно відповідати тому, що скаже Катерина Георгіївна. Так же Мітрик Лідія Георгіївна. Як голова фракції вела себе зовсім інакше – організовували роботу фракції, збиралися разом, обговорювали питання. Відколи у нас нова голова районної ради – це помінялося.
Наприклад, думаю що не без вказівки зверху, коли я була відсутня в травні, якимось чином прийняте було рішення сесії, яке було вигідне по оренді землі для окремих торгових підприємств РайПО і ОРСа. Це все є в протоколах сесії. Було зменшено ставку і дуже велику суму втратив міський бюджет від цього. Знову ж – чому проголосували? Тому що ніхто не вник в рішення тієї сесії, я була на лікуванні і не змогла завадити цьому. Якщо в січні була проголосована одна ставка нашою ж комісією, то лиш я лягла на лікування – тут же ставлять на голосування і зменшують на 2% цю ставку. Одноголосно.
Дивіться, у місті багато підприємців орендують землю. Закон говорить, що мінімальна ставка для орендарів міста – 3% від грошової оцінки. Чому комусь тут же в центрі міста можна дати 1%? За що? За гарні очі, за особливе відношення, за що? Всі підприємці повинні бути в однакових умовах. І ті що мають 2 га землі, і ті що мають 5 га, і той хто має 20 м². Тому що можливо тому, у кого 20 м², набагато важче сплатити ті 3%, чим тому, хто має 5 га. А вони поставили підприємців в неоднакові умови, надавши перевагу певній категорії людей під 1%. На мою думку, це є неправомірне рішення, про яке я тоді не знала. Думаю, що прокуратура мала б відмінити його.
В даний час є перевиконання міського бюджету, але з освоєнням коштів великі проблеми. Будучи головою міста, Микола Миколайович організовував благоустрій і ремонт доріг без коштів, майже в борг, то тепер гроші є, але немає реальної користі від них.
Місто втрачає, а ніхто не хоче брати на себе відповідальність. З різних причин. Одні залежні від влади, інші не мають досвіду щоб це піднімати, ще хтось вважає за потрібне промовчати. У нас ж в міській раді є десь шість депутатів, які за 2 роки майже не з’являлися на сесіях. Думаю, їх необхідно було взагалі виключити. Але бачу, що деякі з них знову хочуть балотуватися. Як, якщо за 2 роки ні разу не були на сесії?
ПРО ПАРТІЙНІСТЬ У “БАТЬКІВЩИНІ”
Я написала заяву про вихід із партії – як протест проти тиску на діяльність депутатів Сторожинецької міської ради від голови районної ради і голови районної організації ВО “Батьківщина” Гуцуляк Катерини Георгіївни. Для розгляду ситуації я звернулася із заявою до Президії політради партії “Батьківщина” в Києві і до бюро Чернівецької обласної організації “Батьківщина”.
Громадська робота – вона багато часу забирає, розумієте. Якщо стільки років я віддавалася цим всім бюджетним комісіям, підготовці цих всіх рішень, то будучи у “Батьківщині”, я хоча б могла розраховувати на розуміння і взаємоповагу, а не на зневагу.
І ця зневага уже перенеслася на наш колектив, на “Скіф”. В чому це виражається? Виражається у повному ігноруванні. От святкують у райдержадміністрації День працівника лісу, а наше підприємство – це 176 чоловік. Всі, хто бували у нас, – і Катерина Георгіївна, і Ярослав Михайлович, – знають, що люди дійсно всі оформлені, всі легально працюють, величезні мільйони платяться і Пенсійному Фонду, так і в державний бюджет.
Ми прибуткові, ми працюємо з іноземцями, у нас є багато нових виробів, у нас є багато цікавих задумок, і якщо раніше навіть попередня влада, до якої ми були в опозиції, – директор наш Коржан Володимир Миколайович входив в “Народний фронт”, я в “Батьківщину”, тобто по відношенню до регіоналів ми були в опозиції, – і то вони завжди запрошували на наради.
Зневага – це одна з найбільших причин, чому я вийшла з партії.
Коли в “Рідному краї” публікувалися підсумки за рік чи за півроку, там завжди звучали обсяги виробництва, ми й зараз їх нарощуємо. Завжди звучали якісь позитивні моменти. Коли йшло нагородження на День Незалежності чи коли відзначали найкращих працівників на Дошці пошани тощо – брали хоч по одному працівнику з нашого колективу.
Коли зараз святкували День працівника лісу, крім того, що я депутат міської ради, я ще і член президії обкому профспілки працівників лісової галузі і голова профспілкового комітету нашого підприємства. На цьому святкуванні немає окремо деревообробної галузі. Є одна галузь – лісова і деревообробна. Наш голова обкому профспілки приїхав на святкування сюда і питається мене: “Павліна Юріївна, а чому з вашого колективу нікого не запросили? Ви же в “Батьківщині”?”
Ця зневага – це одна з найбільших причин, чому я вийшла з партії. Тому що я дуже віддавалася цій роботі, і це може сказати любий з депутатів, що я не формально відносилася, а відносилася професійно. У мене є досвід роботи в райфінвідділі і бюджетне планування я знаю досконально, з низів. Тому в будь-яке питання, яке треба було розглядати, я завжди вникала.
Доки вони не були при владі, у нас було так – збиралася фракція у штабі після роботи, в п’ятій-шостій годині. І десь півтори години обговорювали поточні справи. Кожен міг висказати свою позицію. Коли Катерина Георгіївна стала головою районної ради, вони жодного разу за півтора року фракцію не зібрали.
Збирали перед самою сесією, при чому збирають на час дня, а прийдуть на 20 хвилин пізніше, а без 15 хвилин друга вже треба йти до міської ради з штабу. І тих 15 хвилин, що залишилося, їм вистачало тільки на те, щоб довести свою позицію. Саме ту, за яку вони хотять, щоб проголосували. Не було можливості дискутувати. При чому часто доводилася позиція, яка, на мою думку, йшла всупереч закону. Наприклад, по децентралізації влади, по місцевим податкам і зборам, по ставкам тощо. Як я, економіст, вибрана депутатом міста, як я можу за протизаконні речі голосувати? Я ж підписую кожне рішення. Якщо я буду робити щось не так, у мене вже прокуратура буде питатися і прізвище, і ім’я, і по батькові. Ніколи, за всі роки, я не йшла проти своєї совісті.
Якщо я не йшла проти совісті – за що мене зневажати? Зневага почалася у всіх речах. А якщо є зневага, то і немає розуміння… Не те щоб я не намагалася наладити конструктивізм, я ж розумію, що голова райради і простий депутат – це різні посади.
Після кожної конкретної людини залишаться конкретні справи.
Коли ще був головою Микола Миколайович, я просила: “Микола Миколайович, от прийшла Діана Миколаївна, зірвала комісію. Давайте йдем поговоримо”. Ми домовилися та пішли разом на зустріч з Катериною Георгіївною і Ярославом Михайловичем. Але не вийшло розмови… Лише диктат, лише має бути так і не інакше. Якщо вони кажуть, що я порушую партійну дисципліну, бо я їм не підчиняюся, то я скажу, що я не можу голосувати проти закону, проти інтересів громади.
У мене таки є переживання щодо того, як ми допустили, що пішов Микола Миколайович. Тут навіть не про політичні розклади іде мова, а про те, хто який господар і хто яку відповідальність згоден взяти. Ті справи, які були за ним – в місті залишилися. Після кожної конкретної людини залишаться конкретні справи.
Раніше я з великим задоволенням йшла в штаб. Ми з дівчатами обговорювали різні речі. Наприклад, прийде Голікова Наталія, розповість які у неї новини, як в колективі, прийде Ліда – розкаже, як у них справи. Поділилися, чаю попили і виробили якусь позицію. А зараз… На останнє засідання я йшла з дуже нехорошим настроєм, мене гнітило. А якщо мій внутрішній настрій показує, що все проти мене, до чого ще й додається зневага – для чого я буду йти? Якщо мій настрій передається на колектив, який я очолюю? Я рахую, що я не повинна терпіти такі речі, тому що я їх не заслужила.
Зараз все зійшлося в негативі. Я рахую своєю поразкою свій вихід з “Батьківщини”. Але аргументи у мене вичерпалися для доказів будь-чого владі, я вичерпала свої можливості боротися. Та і енергія у мене вже не та, щоб за щось боротися, не говорячи вже про вільний час. Дуже сильно багато негативу. Депутатом мене обирали жителі міста і діяти на шкоду власним виборцям я не буду.
ПРО ЗМІНУ МЕЖ МІСТА
Дуже здивована відсутністю коментарів і думаю, що жителі міста мало інформовані щодо важливості даного питання. Попередньою владою штучно була створена ситуація, коли окремо була виділена земля в межах міста і земля за межами міста, для того, щоб місцева рада не мала впливу на розподіл частини землі, яка фактично належить місту.
Тут виникають значні витрати для доходів міського бюджету, проблеми для жителів і для бізнесу. І ця проблема повністю буде вирішена після об’єднання територіальних громад – всі землі будуть належати місту в фактичних межах.
ПРО ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
На День Незалежності, 24 серпня, із представників духовенства тільки отця Василя запросили до президії на святкування.
Це виглядало як демонстрація сили. Коли був Майдан, коли гинула Небесна Сотня – ми всі були в відчаї і розпачі. Коли збиралася повна площа людей і збиралися священники для моральної підтримки словом – не всі до цього приєдналися. Одна церква веде свою лінію, свою політичну лінію, має свої твердження та канони, які, на мою думку, під час війни є недоречними.
Ось є коло людей, є паства, і влада знає, скільки сил та енергії віддав, наприклад, отець Іван Гопко на Сході. І ми від підприємства неодноразово допомагали, і ми ніколи цією допомогою не хизувалися, і наші працівники зараз служать на Сході України, і ми ці сім’ї підтримуємо, і допомагали, коли було потрібно, всім – і медикаментами, і іншим. Це все згладжувати та забувати – це неправильно. Мені боляче, що все перекручується тільки до однієї сторони тут. Якщо не могли зібрати всіх – треба було не запрошувати нікого.
Під час революції гідності священники всіх конфесій міста Сторожинець відправляли панихиду на Центральному майдані і благословляли гуманітарні вантажі для АТО, окрім священників московського патріархату.
Якщо не могли зібрати всіх – треба було не запрошувати нікого.
Був такий випадок 20 червня. Стояла машина з гуманітарною допомогою і йшла служба Божа, на якій були присутні священники різних конфесій. Здається, тоді отець Михайло звертався до присутніх. Так вийшло, що Катерина Георгіївна стояла поруч зі мною. А позаду стояла жінка, яку я особисто не знаю, але яка сказала – ось тут так звертаються, а вчора на святі інший священник закликав молитися за славу російської армії. Мені дуже боляче від того, що люди не визнають, як це важко, що йде війна, якщо наші діти гинуть… Мій зять там 8 місяців був, був поранений і досі проходить реабілітацію…
Чому може протилежна сторона тут, в центрі міста, закликати і, що найбільше мені незрозуміло, люди йдуть і віддають свої гроші на служби і підтримують фактично ворожу нам країну. Це не є ідеологія, я далека від того, щоб говорить про будь-яку конфесію, але кожна людина має сповідати свободу совісті і має право ходити до тієї чи іншої церкви. Але, на мою думку, не має права ходити туди привселюдно заступник голови райдержадміністрації. Я вважаю, що державні службовці не мають права “випячувати” це, вони служать Україні.
Не може бути “подвійних стандартів”, відношення повинно бути однаковим. Є у нас Україна, боремося ми, є у нас влада, яка стояла разом з нами на Майдані, то чому має бути зараз по іншому? Це дуже образливо і боляче.
ПРО ВИБОРИ ТА ГРОМАДУ
Я піду на вибори тільки як безпартійна. Мені близькі погляди “Батьківщини” і ні в яку іншу партію вступати не збираюся.
Ще раз скажу, що це для мене поразка, що я вийшла з партії. Це для мене велика моральна рана. Я звернулася в вищестоящі органи та надіюся, що ця ситуація буде ще розібрана та дана їй оцінка, тому що намагаюся оперувати лише фактами і ніколи не робила нічого неперевіреного. Просто намагаюся захистити честь і гідність виборців, які голосували за мене, свою честь і гідність та свого колективу.
Фактично, вся боротьба від того, що кожне рішення ради не співставляється з інтересами громади. Всієї громади. Не жителів одного будинку, наприклад, на Чапаєва або ще десь. Як буде водопровід, як буде водопостачання, то для всіх жителів – для вас, для мене і для всіх інших. Якщо б цей принцип був покладений в основу розподілу грошей – зовсім було би інакше.
Фактично, вся боротьба від того, що кожне рішення ради не співставляється з інтересами громади. Всієї громади.
Зараз, за результатами 9 місяців роботи, в міському бюджеті є перевиконання. Вперше, напевно, за останні 10 років, коли є багато вільних грошей і немає використання. На мою думку, система влади, яка склалася, заважає цьому. Ярослав Васильович просто виконує обов’язки, вважаючи, напевно, що це тимчасова робота.
Будівництво мереж – це важка щоденна праця. Треба буде пояснювати потім, що і як було закопано, тому що витрачання бюджетних коштів тягне за собою відповідальність. Треба бігати, контролювати, кожен день бути там. А інфляція з’їдає вільні кошти і місто недоотримає вигоди від цього. Можливо, будуть вибори, буде новий мер і ця ситуація зміниться. Тому що до кінця осені ще можна десь замінити мережу. Електроенергія витрачається, витрати йдуть та розподіляються між всіма людьми.
