Можливо, ви звикли чути, що Земля робить повний оберт за 365 днів, але насправді ця подорож триває близько 365 з чвертю днів. Високосні роки допомагають підтримувати 12-місячний календар у відповідності до руху Землі навколо Сонця.
Через чотири роки ці години, що залишилися, складають цілу добу. У високосний рік ми додаємо цей додатковий день до лютого місяця, роблячи його довжиною 29 днів замість звичайних 28.
Ідея щорічного надолуження з’явилася ще в Стародавньому Римі, де люди мали календар з 355 днями замість 365, оскільки він базувався на циклах і фазах Місяця. Вони помітили, що їхній календар розходиться з порами року, тому почали додавати додатковий місяць, який назвали Мерседонієм, кожні два роки, щоб надолужити пропущені дні.
У 45 році до нашої ери римський імператор Юлій Цезар запровадив сонячний календар на основі календаря, розробленого в Єгипті. Кожні чотири роки лютий отримував додатковий день, щоб календар відповідав подорожі Землі навколо Сонця. На честь Цезаря ця система досі відома як юліанський календар.
Але це була не остання зміна. З часом люди зрозуміли, що шлях Землі не дорівнює 365,25 дням – насправді він займає 365,24219 днів, що приблизно на 11 хвилин менше. Тож додавання цілого дня кожні чотири роки насправді було трохи більшою поправкою, ніж було потрібно.
У 1582 році Папа Григорій XIII підписав наказ, який вніс невелику поправку. Високосний рік все ще буде кожні чотири роки, за винятком “столітніх” років – років, що діляться на 100, таких як 1700 або 2100 – якщо тільки вони не діляться на 400. Це може звучати трохи як головоломка, але це коригування зробило календар ще точнішим – і відтоді він став відомим як григоріанський календар.
Що, якби у нас не було високосних років?
Якби календар не вносив цю невелику поправку кожні чотири роки, він би поступово втратив узгодженість з порами року. Протягом століть це могло б призвести до того, що сонцестояння і рівнодення відбувалися б в інший час, ніж очікувалося. Зимова погода могла б розвиватися в той час, коли календар показував літо, і фермери могли б заплутатися в тому, коли висаджувати насіння.
Інші календарі по всьому світу мають свої власні способи відліку часу. Єврейський календар, який регулюється Місяцем і Сонцем, схожий на великий пазл з 19-річним циклом. Час від часу до нього додається високосний місяць, щоб переконатися, що особливі свята відбуваються в потрібний час.
Ісламський календар ще більш унікальний. Він слідує за фазами Місяця і не додає зайвих днів. Оскільки місячний рік триває лише 355 днів, ключові дати за ісламським календарем щороку пересуваються на 10-11 днів раніше, ніж за сонячним календарем.
Наприклад, Рамадан, ісламський місяць посту, припадає на дев’ятий місяць ісламського календаря. У 2024 році він триватиме з 11 березня до 9 квітня, у 2025 році – з 1-29 березня, а у 2026 році – з 18 лютого до 19 березня.
Вчимося у планет
Астрономія виникла як спосіб осмислити наше повсякденне життя, пов’язуючи події навколо нас з небесними явищами. Концепція високосних років є прикладом того, як з давніх-давен люди знаходили порядок в умовах, що здавалися хаотичними.
Прості, нехитрі, але ефективні інструменти, народжені творчими ідеями стародавніх астрономів і візіонерів, дали перші проблиски до розуміння природи, яка нас оточує. Деякі стародавні методи, такі як астрометрія та списки астрономічних об’єктів, збереглися навіть сьогодні, розкриваючи позачасову сутність нашого прагнення зрозуміти природу.
Людям, які займаються дослідженнями в галузі фізики та астрономії, яку вивчаю і я, притаманна цікавість до роботи Всесвіту та нашого походження. Ця робота захоплює, але водночас надзвичайно смиренна; вона постійно показує, що в загальному плані наше життя займає лише секунду у величезному просторі та часі – навіть у високосні роки, коли ми додаємо один додатковий день.
Джерело: NNews
