Прогулюючись нашим містом, постійно в очі кидаються різні написи та фрази, які неодноразово уже були прописані напевно на всіх можливих мовах. Це щастя не обійшло, наприклад, і паркан стадіону “Дружба”, який завдяки зусиллям графоманів перетворився майже на міський форум.
Нажаль, полотнами для літопису нерівної боротьби комунгоспу та підростаючого покоління графітчиків стають стіни, паркани, дороги, лавочки в міських парках та скверах, навіть дерева. Як можна спостерігати, тактичний успіх переходить поперемінно від одних до інших. Хоча життя показує що написані на дорозі юними Ромею освідчення в вічних почуттях тримаються краще ніж дорожня розмітка. Може краще замість освідчень помалювати бордюри в рамках місячника благоустрою?
Дивлячись на це все, я зрозумів, що мені ще багато чого треба осмислити. Який зміст розписувати стіни та забори різними освідченнями та лозунгами? І річ зовсім не в тому, що там написано.
Річ в тім, кому написано. Здебільшого, пишуть різну нісенітницю. Комусь повідомлення із трьох букв, комусь освідчення в коханні та навіть СМС для путіна. Тільки хочу вас запитати – чи приїде до нас той самий путін, щоб прочитати те, що кожен день читають наші діти? Та як їм пояснити хто такий чи що таке путін-х…о? Може замість того, щоб купляти постійно фарбу, скинулися би та купили готову табличку (ба навіть з мармуру) та відправили за адресою Москва, Кремль?
Хочеться звернутися до горе-художників: краще замість того, щоб писати всіляку нісенітницю, обміркуйте, як в гарних графіті за згодою міської ради увіковічнити пам’ять, наприклад, Небесної Сотні. І не прийдеться вам, як злодіям, вночі, щоб ніхто не бачив, писати всілякі зрозумілі лише вам самовираження.
Чисто не там, де прибирають. Чисто там, де не смітять. Хочеться бачити місто насправді європейським.
Автор: Собот
