Про політичні рокіровки та суспільну думку

Від різних людей не один раз чув доволі цікаву думку: “Янукович не був президентом України. Це була помилка, непорозуміння. Його треба стерти з історії”. Така характеристика людської психіки. Витіснити, забути, стерти з пам’яті болючий і травмуючий спогад.

Але чи ефективна така дія? Не впевнений.

Для винесення користі з помилки і найголовніше – недопущення її у майбутньому, на мою думку, є один вихід.

Пропрацювання помилки – неприємний і клопіткий, але дієвий і потрібний процес. Складається він із чотирьох кроків:

1. Визнання. Визнаємо наступні твердження – Янукович був четвертим Президентом України. Вся вертикаль влади була у його руках. “Партія Регіонів” була партією влади – основний стовп влади Януковича. Янукович рахувався з інтересами окремих олігархів і гнув пропутінську лінію. Зосередження влади у руках однієї людини, сім’ї, клану призводить до влади тиранії і диктату – плачевних наслідків для народу. Ми, саме ми і ніхто інший дозволили Януковичу і Партії Регіонів прийти до влади і чинити те, що вони чинили.
2. Аналіз. Аналізуємо чому так трапилось. У випадку окремої людини маємо наступні фактори:
   1. невиконання своїх громадянських обов’язків;
   2. небажання знати і відстоювати свої права громадянина;
   3. байдужість і лінь у вивченні політичного і суспільного життя країни;
   4. низька активність у виборчому процесі;
   5. міфічна віра у те, що громадяни нічого не вирішують – все давно вирішено, куплено і продано. У глобальному масштабі народу маємо термін “рабська філософія”. А раби не можуть мати лідера, тільки тирана.
3. Визначення плану цілей і завдань на майбутнє. Визначаємо конкретні, а не абстрактні цілі і завдання. Наведу наочний приклад.
   1. Невірно – я не хочу щоб подібні Януковичу і його приспішникам прийшли до влади, я не хочу щоб повторювались революції і Майдани із жертвами, я не хочу щоб влада була корумпована і нехтувала мною як громадянином.
   2. Вірно – я хочу мати законну і відповідальну владу – президента, раду, місцеве самоврядування, я хочу і буду вивчати і відстоювати свої права громадянина у законний спосіб від малого до великого, я буду дотримуватись обов’язків громадянина, я не терпітиму свавілля чиновників будь-якого рівня, прояви хабарництва і корупції, я боротимусь в міру своїх можливостей із бездіяльністю і невиконанням представниками влади своїх обов’язків, я спонукатиму інших громадян до активності у суспільному і політичному житті країни.
4. Діяльність. Найважчий пункт з усіх перерахованих. Діяти згідно розробленого плану по пункту третьому. Важко? Так. Страшнувато? Так. Не хочеться? Так! Але якщо хочете змін, це потрібно робити, щоб не відбити в себе бажання до діяльності. Почніть з одного-двох пунктів та дійте згідно них.

Великий шлях починається із маленького кроку.

Люстрація в Україні набула специфічних деформацій. В українській і світовій пресі можна зустріти характерні порівняння – недолюстрація, псевдолюстрація, люстрація – кому вигідно, люструй “неугодних”, милуй “угодних” тощо.

Та якщо вивчити світову практику, то цей процес жодній країні не давався легко. До того ж натикаємось на пасивність самого суспільства і переплетіння суб’єктивних і об’єктивних факторів.

Для прикладу, вважати кожного представника Партії Регіонів частинкою абсолютного зла як мінімум смішно. Серед так званих регіоналів була дуже мала частка зацікавлених у роботі для людей, була велика частка загнаних у цю партію добровільно-примусово і були люди у яких не було вибору.

Відомі випадки, коли сільський голова, директор школи чи керівник підприємства, виступаючи на зборах перед своїми колективами, повідомляли про перехід чи вступ до партії регіонів. А інакше вони б нічого не могли зробити для свого села, школи чи підприємства. Раціональне рішення справжнього керівника, який несе відповідальність за свою установу і людей, на мою думку.

Місцеві вибори 2015 – важкий вибір для наших громадян.

Полив брудом, компромати, продуктові набори, підкупи…

Навішування ярликів: “а у них у списках ексрегіонали”, звинувачення – “а у вас не менш одіозні фігури і цікавенькі персонажі”.

Думаю, що не обійдеться і без чогось новенького. Але у виборця є здоровий глузд, розум і раціональне мислення. Якщо переважна більшість не використає ці “інструменти” при виборі місцевої влади, то змін на краще доведеться чекати дуже довго.

Як я вже зазначив у попередньому дописі, головними критеріями має стати діяльність кандидата для людей і своєї громади у відрізках минулого і теперішнього, а також реалістичність його обіцянок на майбутнє.

Шановні громадяни Сторожинецького району! Банально говорити, що ми обираємо майбутнє своїх дітей і онуків.

Задійте здоровий егоїзм – ви обираєте і своє власне майбутнє.

Максим Пансик